Українці Аргентини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Культура
ЛітератураМузикаАрхітектура
Народне мистецтвоОбразотворче мистецтво
КіноТеатрТанціКухняМодаСпорт

Українська діаспора
АвстраліяАргентинаБразиліяБілорусь
ГреціяГрузіяКазахстанКанадаКитай
МолдоваНімеччинаПольщаПортугалія
РумуніяРосіяСловаччинаСШАУгорщинаУругвай

Етнографічні групи українців
БойкиВолиняниГаличаниГуцули
КубанціЛемкиЛитвиниНаддніпрянці
ПінчукиПодоляниПокутяниПоліщуки
РусиниСіверяниСлобожани

Українська міфологія
Релігія
Православ'я: УАПЦУПЦ-КПУПЦ (МП)
Католицизм: РКЦУГКЦ
ПротестантизмІсламЮдаїзмАтеїзм

Мова
Українська та її діалекти

Інші статті
УкраїнаЗнамениті українціІсторія
Всесвітні форуми українцівГолодомори
Етнокультурні регіониРозселенняУкраїнські меценати

В Аргентині проживає до 300 тисяч етнічних українців[1]. Основна частина етнічних українців мешкає у столиці і провінції Буенос-Айрес (більше 100 тис.) та провінції Місьйонес (близько 130 тис.). Місцями компактного проживання є також провінції Чако (30 тис.), Кордова (15 тис.), Мендоса (10 тис.), Формоса (6 тис.), Ріо-Неґро (3 тис.) та Коррієнтес (3 тис.)[2].

З падінням залізної завіси уряд Аргентини почав запрошувати українців на виїзд в Аргентину. Сучасна еміграція зосереджена в районі Великого Буенос-Айреса.

Історія[ред.ред. код]

В еміграційному русі українців до Аргентини можна виокремити чотири періоди (хвилі): перший — з 1897 року до 1914 року, другий — з 1922 до 1939 року, третій — з 1946 до 1951 року і четвертий з 1993 р[3].

Еміграція українців в Аргентину почалася з кінця XIX ст. 19041905 з Бразилії в Аргентину переселилося близько 5 тис. вихідців з Чернігівщини. Особливо великий потік емігрантів з Західної України був 19241932. Українці селилися в основному на пустуючих лісистих землях двох північних провінцій — Місьйонес і Чако, де вони складали більшість сільського населення. Основне заняття українців у провінції Чако було вирощування бавовнику, в Місьйонес — тютюну і чаю. В провінції Мендоса, де українці також поселялись компактною групою, вони займалися виноградарством, садівництвом, городництвом. Багато українських сімей в степових провінціях Аргентини займалися хліборобством. Досить велика група українців почала працювати на промислових підприємствах Буенос-Айреса та його передмість.

Під час другої еміграційної хвилі у кінці XIX ст., більшість новоприбулих осіла в Буенос-Айресі та околицях столиці, решта подалася вглиб країни на сільськогосподарські поселення. Емігранти, які приїхали до Аргентини в 1945—1950 роках — це, в основному, особи, які були насильно вивезені на роботи до Німеччини під час окупації України, а також вояки УПА, бійці дивізії СС «Галичина», котрі боролися проти сталінського режиму. Аргентинська Республіка була однією з перших держав, які визнали Українську Народну Республіку. Це сталося 5 лютого 1921 року.

Сучасність[ред.ред. код]

Українці у м. Обера (Місьйонес)

5 грудня 1991 р. Президент Аргентини Менем прийняв делегацію аргентинських українців і показав документ, відповідно до якого Аргентина визнала Україну як незалежну державу.

Нині в Аргентині налічується понад 300 тисяч українців. Вони переважно розселені в північних провінціях — у столиці та провінціях Буенос-Айрес, Місьйонес, Чако, Мендоса, Формоса, Кордова, Ріо-Негро і займаються головним чином землеробством. Мають хорошу репутацію за працьовитість, спокійну вдачу, пісенність і толерантність. Хоча вони вже є громадянами іншої країни, мають достаток, гроші, більшість з них ніколи не бувала на землі своїх предків, всі вони з одержимістю і святістю вболівають за майбутнє України. На півночі Аргентини і в прилеглих до неї південних районах Бразилії, а також у Парагваї та Уругваї українці та громадяни українського походження проживають компактними групами, що зближує їх, сповільнює процес асиміляції.

Згідно з даними Національного управління міграції Аргентини, протягом 1993 — 2003 рр. до Аргентини прибуло близько 25 тис. українців[4].

Українські громадські організації Аргентини[ред.ред. код]

  1. Українська Центральна Репрезентація — створена 1947 року, об'єднує понад 30 товариств української діаспори;
  2. Українське культурне товариство «Просвіта»;
  3. Українське товариство «Відродження»;
  4. Союз українок Аргентини;
  5. «Пласт» Організація української молоді в Аргентині;
  6. Фундація ім. Тараса Шевченка, яка доглядає за спорудженими в Аргентині пам'ятниками Кобзарю, а також Українським цвинтарем у м. Монте-Гранде
  7. Аргентинсько-українська асоціація випускників вищих навчальних закладів
  8. Спілка української молоді
  9. Культурний центр «Аврора» (м. Мар-дель-Плата)
  10. громадська асоціація «Оранта», створена 2006 року

При організаціях української діаспори діють близько 20 танцювальних та хорових творчих колективів, найпопулярнішими серед яких є ансамблі танцю «Просвіта», «Весна», «Київ» (УКТ «Просвіта»), «Журавлі» (УТ «Відродження»), Хор «Карпати» та Капела бандуристів ім. Т. Шевченка. Асоційованим членом УЦР є Аргентинсько-українська торговельно-промислова палата, до складу якої входять дрібні підприємці українського походження.

В Аргентині представлені Українська Автокефальна Православна Церква (церква Святої Покрови в м. Буенос-Айрес) та Єпархія Пресвятої Богородиці Покрови Української Католицької Церкви (підпорядковується УГКЦ; має Кафедральний собор Пресвятої Діви Марії в м. Буенос-Айрес, 18 церков та 36 каплиць; нараховує близько 150 тис. прихожан; видає двомовну періодичну газету «Голос Української церкви»), а також осередок Українського євангельсько-баптистського об'єднання в Південній Америці.

При центральних відділеннях і філіях Українського культурного товариства «Просвіта» та Українського товариства «Відродження», а також при Українській Греко-Католицькій Церкві в столиці та провінції Буенос-Айрес діють суботні школи, де вивчається українська мова і низка українознавчих дисциплін. Також курси мови викладаються при Національному Університеті провінції Місьйонес, Українському культурному товаристві 27-го серпня (Посадас), Почесних консульствах України в провінціях Місьйонес і Чако, в Національному Північно-східному Університеті (Ресістенсія) та його філіях. Випускникам кафедри перекладачів іноземних мов Національного Університету Буенос-Айреса надана можливість за бажанням отримати диплом перекладача з української мови. У 2007 році на базі філії у м. Буенос-Айрес Українського католицького університету св. Климентія Папи, який припинив своє існування, було створено Інститут української культури та освіти ім. Патріарха Йосипа Сліпого, який є філією Львівського українського католицького університету.

Визначні представники української громади[ред.ред. код]

  • Еухеніо Бладіміро Юзва — засновник Інституту радіо-діагностики та одонтології в місті Ла-Плата, колишній мер міста Беріссо, Голова Української Центральної Репрезентації в Аргентинській Республіці.
  • Густаво Гробокопатель — президент Групи «Лос Гробо», яка є власником 130 тис. гектарів орних земель в Аргентині, Уругваї та Парагваї, одного з лідерів аграрного виробництва зернових культур в Аргентині.
  • Рамон Гренюк — засновник та власник компанії «HREÑUK S.A.», одного з найбільших в Аргентині виробників та експортерів чаю та мате.
  • Дієго Муруняк — Почесний консул України у провінції Місьйонес, засновник і президент компанії «Кооператіва Табакалера де Місьйонес» (найбільший в країні експортер тютюну та цитрусових), власник підприємства-розсадника фруктових та декоративних рослин, плантацій чаю мате, тютюну, цитрусових та лісонасаджень.
  • Хорхе Нестор — член Ради директорів компанії «СІМА СА» (виробник і експортер чаю, мате та сільськогосподарської продукції), засновник і віце-президент Асоціації виробників тютюну провінції Місьйонес, голова Аргентинсько-української торговельно-промислової палати, обіймав різні державні посади в уряді провінції Місьйонес.
  • Еліас Андрухович — власник великого готельного комплексу «Кабаньяс дель Парке» у м. Обера (Місьйонес).
  • Оскар Пабло Дудик — член Палати депутатів провінції Чако, етнічний українець.
  • Оскар Коровайчук — підприємець у галузі сільського господарства та співзасновник низки компаній, які спеціалізуються на виробництві та пакуванні фруктових соків, концентратів і мінеральних вод, Почесний консул України у провінціях Чако і Формоса.
  • Петро Лилик — етнічний українець, нейрохірург, засновник та директор Інституту внутрішньосудинної нейрохірургії та інтервенційної радіології «ENERI» в м. Буенос-Айрес. Розроблені ним технології діагностики і методика лікування є унікальними в Латинській Америці.
  • Чанґо Спасюк — широковідомий як в Аргентині, так і за кордоном акордеоніст-віртуоз, композитор, автор і ведучий просвітницько-музичної передачі на одному з загальнонаціональних аргентинських телеканалів.

Авторитетними у місцевих письменницьких колах є історик Михайло Василик та поет і перекладач Леонід Голоцван. М. Василик є автором чисельних публікацій про Україну, зокрема, книг «Історія України», «Пострадянська економіка», «Українська імміграція в Аргентину». Л. Голоцван — автор збірки поезій Т. Шевченка «Кобзар», яка вперше була видана в Україні іспанською мовою («Всесвіт», 2003 р.), «Антології української поезії», підручника з граматики української мови, збірки «Україна — пам'ять тисячолітнього народу», перекладів обраних творів І. Франка, П. Тичини, В. Стуса та ін.

Авторитетними релігійними діячами-українцями в Аргентині є Єпарх Української Католицької Церкви візантійсько-українського обряду в Аргентині Михайло Микицей, Єпископ-помічник Святослав Шевчук і канцлер Єпархії Пресвятої Богородиці Покрови отець Луїс Глинка, які проводять значну роботу по активізації діяльності етнічних українців в Аргентині, задоволенню їх культурно-мовних потреб, наданню допомоги під проводом церкви представникам «четвертої» хвилі української еміграції.[5]

Посилання[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Телепередача "Наші в Аргентині"(укр.)(рос.)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]