Укійо-дзосі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Укійо-дзосі (яп. 浮世草子, うきよぞうし, «сучасні оповідання») — жанр японської літератури, різновид ілюстрованих оповідань кінця 17 — початку 18 століття. Інша назва — укійо-бон (浮世本, «сучасні книги»)

Короткі відомості[ред.ред. код]

Укійо-дзосі були популярними в Центральній Японії в епоху Ґенроку. Приводом, що спричинив попит на цю літературу, було видання 1682 року «Ловеласа» Іхари Сайкаку. Особливістю укійо-дзосібув їх реалістичний і розважальний характер, на відміну від схожих за формою ідеалістичних і дидактичних оповідань кана-дзосі. Головними темами жанру були еротика, військова справа, життя міщан, характери людей тощо. Найвідомішими письменниками укійо-дзосі вважаються Іхара Сайкаку (16421693), Нісікава Іппу (16651731), Нісікі Бунрю (? — ?), Едзіма Кісекі (16671736), Хатімондзя Дзісьо (? — 1745) та інші.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.