Улянівка (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Улянівка
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Білопільський район
Рада Улянівська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Улянівка 
Основні дані
Засновано наприкінці 17 століття
Статус із 2024 року
Населення 2364 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 41856
Телефонний код +380 5443
Географічні координати 50°58′27″ пн. ш. 34°17′42″ сх. д. / 50.97417° пн. ш. 34.29500° сх. д. / 50.97417; 34.29500Координати: 50°58′27″ пн. ш. 34°17′42″ сх. д. / 50.97417° пн. ш. 34.29500° сх. д. / 50.97417; 34.29500
Висота над рівнем моря 180 м
Водойма річка Вир


Відстань
Найближча залізнична станція: Вири
До станції: 8 км
До райцентру:
 - фізична: 24 км
Селищна влада
Адреса 41856 Сумська область, Білопільський район, смт Улянівка, площа Центральна, 5
Голова селищної ради Каштенкова Людмила Петрівна
Карта
Улянівка. Карта розташування: Україна
Улянівка
Улянівка
Улянівка. Карта розташування: Сумська область
Улянівка
Улянівка
Улянівка. Карта розташування: Білопільський район
Улянівка
Улянівка
Мапа

Улянівка у Вікісховищі

Уля́нівка — селище Білопільського району Сумської області розташоване на Слобожанщині, над річкою Вир. Адміністративний центр Улянівської селищної ради.

Географія[ред. | ред. код]

Селище розташоване за 24 км на південь від районного центру та за 8 км від залізничної станції Вири. Улянівка розташована в місці впадіння річки Локня до річки Вир. Вище за течією на відстані 3 км розташоване село Тучне, вище за течією річки Локня на відстані 3,5 км розташоване село Новоандріївка, нижче за течією річки Вир до селища примикає селище Тімірязєвка.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення за роками
1959 1973 1979 1989 2001 2016 2017
4765 4500 3797 3336 2820 2385 2364
Розподіл населення за рідною мовою станом на 2001 рік
українська мова російська мова
97,70 % 2,05 %

Етимологія[ред. | ред. код]

Існує легенда про назву, згідно з якою селище назвав Петро I на честь побаченої тут гарної дівчини, котру звали Уляною.

Історія[ред. | ред. код]

Улянівка була заснована наприкінці 17 століття. Станом на 1864 рік у власницькому селі Сумського повіту Харківської губернії мешкало 2736 осіб (1325 чоловічої статі та 1411 — жіночої), налічувалось 414 дворових господарств, існували православна церква, працювали винокурний та селітровий заводи[2]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4445 осіб (2203 чоловічої статі та 2242 — жіночої), з яких 4444 — православної віри[3].

Станом на 1914 рік Улянівка була центром окремої волості, кількість мешканців зросла до 5285 осіб[4]. У кінці грудня 1917 року у селище було окуповано червоними. У 1930-ті роки в процесі примусової колективізації у селі було створено колгосп імені Ульянова. За ним було закріплено 5091 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4500 га орної землі. Основним напрямком роботи було виробництво зернових та технічних культур, тваринництво м'ясо-молочного напрямку. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом у 1923–1933 та 1946–1947 роках[5]. 1946 року було закладено центральний парк та встановлено пам'ятник Леніну, пізніше були збудовані комбінат побутового обслуговування, міжколгоспний цегельний завод та інкубаторну станцію.

У роки другої світової війни німці захопили село 15 жовтня 1941 року, після того як радянські війська покинули Улянівку. Всього за роки війни 793 мешканці села брали участь у боях, 686 з них були нагороджені урядовими нагородами, 403 — загинули. На їхню честь у селі було споруджено обеліск, на братській могилі встановлено пам'ятник. 1944 року за мужність і відвагу, виявлені при форсуванні Дніпра, та в боях за визволення Києва, уродженцю села, рядовому Івану Касьяну, було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Економіка[ред. | ред. код]

Соціальна сфера

У селищі діє загальноосвітня школа.

Транспорт

На південно-західній околиці селища проходить автомобільна дорога Р61, від якої відходить і через селище проходить автошлях Т 1906. Через північно-східний край Улянівки проходить автомобільна дорога Т 190102.

Персоналії[ред. | ред. код]

Уродженцями селища у різні роки є:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 3398)(рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-253. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  5. стор 11 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 29 січня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]