Умань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Умань
Герб Умані Прапор Умані
Розташування міста Умань
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Черкаська
Район/міськрада Уманська міськрада
Код КОАТУУ 7140800000
Засноване 1616
Магдебурзьке право 1760
Статус міста з 1795 року
Населення 87 850 (2007)[1]
Площа 41 км²
Поштові індекси 20300-20319 [2]
Телефонний код +380-4744
Координати 48°46′ пн. ш.; 30°14′ сх. д.
Висота над рівнем моря 166 м
Водойма р.Уманка,р.Кам'янка
Міста-побратими Ботошань (Румунія), Девіс (США), Ланцут (Польща),Мілфорд-Хейвен (Велика Британія),Ромійї-сюр-Сен (Франція),Хаупсала (Естонія).
День міста перша субота жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Умань
До обл./респ. центру
 - фізична 155 км
 - залізницею 232 км
 - автошляхами 194 км
До Києва
 - автошляхами 210 км
Міська влада
Адреса 20300, м. Умань, пл. Леніна,1
Веб-сторінка http://www.uman.kiev.ua
Міський голова Бодров Юрій Іванович

Умань (Гумань, пол. Humań) — місто обласного підпорядкування, районний центр Уманського району Черкаської області. Розташоване на Придніпровській височині над рікою Уманкою (басейн Південного Бугу). Поруч з містом проходить автошлях М 05 (Київ — Одеса), що в Україні співпадає з міжнарородним автошляхом E95 (Санкт-Петербург — Одеса) . Населення — 87 850 чоловік.

Зміст

[ред.] Історія

[ред.] 16 — 17 століття

Уманщина з 1569 року перебуває у складі Польщі. В 1609 році, в сеймовому акті, «пустинь, іменована Уманью», була пожалувана у вотчинне володіння брацлавському та вінницькому старості Валенсію Олексію Калиновському. Вже в 1616 році в офіційних документах Умань згадується, як містечко. Це містечко знаходилось на кордоні Польщі з Диким Полем, й тому відразу починаються роботи по спорудженню оборонних укріплень. В 1629 році в Умані вже була дерев'яна фортеця з ровами і валами, налічувалось 1064 двори. Містечко належало до Брацлавського воєводства.

В 1648 році Умань визволив загін, очолений І.Ганжою, місто стало адміністративним центром Уманського полку. З 1648 по 1667 рік — місто у складі козацько-гетьманської держави (полкове місто та важлива фортеця).

В кінці 1654 — на початку 1655 козаки Умані, керовані Іваном Богуном, відбили наступ головних сил польсько-шляхетних військ.

За Андрусівським перемир'ям знов увійшло до складу Речі Посполитої.

В 1674 році Умань була повністю зруйнована Дорошенком разом з турками і татарами. При цьому було вбито багатьох мешканців міста. Після тих подій, місто приходить в занепад. Більшість мешканців переселилися на Лівобережжя.

[ред.] 18 століття

Занепад продовжується до 1726 року, коли Умань з околицями переходить у володіння Франциска Потоцького. В краї в цей час пожвавились дії гайдамаків. Щоб укріпити Умань, граф заохочує переселення сюди з інших своїх володінь селян та ремісників. Запрошує торгувати вірмен, греків, євреїв. Починає будівництво нового замку. Але гайдамаки роблять постійні наскоки на місто, вони здобувають його в 1737 та 1750 роках.

В 1760 році місту надається Магдебурзьке право. Відкривається синагога. В 1761 році, зусиллями селян з навколишніх сіл, закінчується будівництво замку. В 1764 році Потоцький засновує в Умані католицький базиліанський монастир. Монахи в свою чергу відкривають духовну базиліанську школу на 400 учнів. Навколо Умані було багато козацьких слобідських поселень, які мали боронити Край від гайдамацьких ватаг. Місто перетворюється на одне з найважливіших міст Правобережної Київщини і Черкащини.

Під час Коліївщини в 1768 році, під проводом М.Залізняка і І.Ґонти, в місті було винищено польську шляхту, що тут ховалася — так звана «уманська різня». Після придушення повстання, Умань знову занепадає. Населення майже не залишилось, торгівля зачахла.

В 1793 року Умань увійшла до складу Російської Імперії.

У 1795 році, в Умань на постійне проживання перебирається граф Щесній Потоцький. Він береться за відбудову міста. 1796-го року був закладений знаменитий садово-ланшафтний парк «Софіївка».

В 1795 році Умань стає повітовим містом Вознесенської губернії Російської Імперії, а в 1797 році Умань входить до складу Київської губернії.

[ред.] 19 століття

На початку ХІХ століття Умань перетворюється на центр іудейського релігійного руху — хасидизму. Рабин Нахман, праонук фундатора хасидизму рабина Баал Шем Това, останні свої роки прожив в Умані. Помер в 1810 році від туберкульозу. За його заповітом, він був похований на старому єврейському цвинтарі, де поховані й жертви «Коліївщини». В наш час на місці будинку де жив цей цадик, влаштована синагога.

В 1826 році в Умані будується костел Успіня Богородиці. Зараз ця споруда внесена в реєстр культурного надбання України.

В 1834 році Умань, була конфіскована російським урядом у Потоцьких й в 1838 переходить у володіння відомства військових поселень Київської та Подільської губерній. В цей же час почалася активна забудова аристократичної частини міста, вулиці вкривають бруківкою й оснащують гасовими ліхтарями, будують торгові ряди.

В 1859 році в Умань переносять з Одеси Головне училище садівництва.

З другої половини XIX століття населення Умані значно зросло (1860 — 10 тисяч мешканців, 1897 — 29 тисяч мешканців, 1914 — близько 50 тисяч), на що вплинуло і з'єднання міста залізницею з Києвом (1890) та Одесою (1891). Економічний характер — торгівельний (здебільшого торгівля збіжжям) і ремісничий.

В кінці ХІХ, Умань перетворюється на типове провінційне єврейське містечко.

[ред.] 20 століття

В 1900 році з 30000 населення, 21500 складали євреї. Місто мало 3 синагоги, 13 єврейських молитовних будинків, 4 приватних єврейських училища. Були в Умані також 4 церкви та католицький костьол. Був також свій театр.

Перед Другою світовою війною місто стає крупним центром сільськогосподарського району. В Умані був відкритий сільськогосподарський інститут.

Під час Другої світової війни Умань 01 серпня 1941 року окупували німецько-фашистські війська. Під Уманню в оточення попали 6-а та 12-та радянські армії. В місті був влаштований концтабір «Уманська Яма» для полонених червоноармійців. За даними німецького командування 14 серпня 1941 року в Уманському таборі знаходилось 50000 радянських військовополонених. На околиці міста, в Сухому Яру, німці розстріляли більше 13000 євреїв. Був дуже пошкоджений парк «Софіївка», на його території був влаштований цвинтар для загиблих воїнів Вермахта.

Внаслідок Умансько-Ботошанської операції місто було визволено 10 березня 1944 року.

Після війни Умань стає райцентром й славиться зараз перш за все своїм унікальним парком.

Площа Леніна

[ред.] Населення

За радянських часів місто почало розвиватися щойно з 1960-х років. (населення в тис.: 1926 — 44,8; 1959 — 45; 1970 — 63; 1980 — 80).

Різко змінився національний склад населення:

1926: українці — 43,3 %, євреї — 49,5 %, росіяни — 4,6 %

1959: українці — 76,5 %, євреї — 5 %, росіяни — 16 %

[ред.] Промисловість, освіта, культура

Головні галузі промисловості: машинобудівна і приладобудування (заводи: «Мегомметр», оптико-механічний, театрального устаткування), харчова (заводи: овочеконсервний, маслосироробний, вітамінний, лікеро-горілчаний, м'ясокомбінат, ВАТ «Уманьпиво» та інші), легка (фабрики: швейна, взуттєва, мистецьких промислових виробів), будівельних матеріалів (заводи: толевий, цегельні тощо).

В місті розташовані два вищих навчальних заклади: Уманський державний аграрний університет та Державний педагогічний університет імені Павла Тичини, а також технікум механізації сільського господарства, педагогічне, медичне і музикальне училища.

[ред.] Транспорт

Біля Умані проходить автомобільний шлях М05E95 міжнародного значення Київ — Одеса, який є частиною Європейського транспортного коридору № 9; автомобільний шлях М12E50 міжнародного значення Стрий —Тернопіль — Кіровоград — Знам'янка; автомобільний шлях Н16 національного значення Золотоноша — Черкаси — Сміла — Умань.

[ред.] Музеї, парки

Софіївський парк
  • Державний заповідник — дендропарк «Софіївка».
  • Уманський краєзнавчий музей (заснований 1917 року).
  • Уманський музей підпільної друкарні «Іскра».
  • Уманський музей-квартира Г. Котовського.

[ред.] Вулиця Пушкіна

Вулиця Пушкіна в Умані, та її прилеглі провулки — є місцем компактоного проживання євреїв — хасидів.

На іудейський Новий Рік, що святкується в кінці вересня, в Умань з'їджаються хасиди з усього світу. Вони вважають, що помолившись в цей день на могилі Рабина Цадика, отримають духовне очищення.

[ред.] Персоналії

В Умані народилися українські вчені М. Ф. Біляшівський, Й. І. Гіхман, Є. П. Дибан, Б. Г. Левитський, С. В. Лукомський.

В 1805 в Умані був на військовій службі І. П. Котляревський.

у 1819—1825 в місті жив декабрист С. Г. Волконський, на нарадах у нього були П. І. Пестель, В. Л. Давидов.

Умань відвідали О. С. Пушкін (20-і роки 19 ст.), О. М. Горький (1891), Леся Українка (1898). Тут пройшли дитячі та юнацькі роки українського поета М. П. Бажана.

Також в місті народились:

Див. також: Категорія:Персоналії:Умань

[ред.] Посилання

  1. ↑ World Gazetteer
  2. ↑ Поштові індекси
  3. ↑ www.warheroes.ru(рос.)
  4. ↑ www.warheroes.ru(рос.)
  5. ↑ www.warheroes.ru(рос.)
  6. ↑ www.warheroes.ru(рос.)

[ред.] Література

[ред.] Ресурси Інтернету

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до цієї статті:
п • о • р
  Міста і смт Черкаської області
Міста: Ватутіне · Городище · Жашків · Звенигородка · Золотоноша · Кам'янка · Канів · Корсунь-Шевченківський · Монастирище · Сміла · Тальне · Умань · Христинівка · Черкаси · Чигирин · Шпола
Смт: Бабанка · Буки · Верхнячка · Вільшана · Драбів · Єрки · Ірдинь · Катеринопіль · Лисянка · Маньківка · Стеблів · Цвіткове · Цибулів · Чорнобай · Шрамківка
п • о • р
Черкаська область
Райони: Городищенський • Драбівський • Жашківський • Звенигородський • Золотоніський • Кам'янський • Канівський • Катеринопільський • Корсунь-Шевченківський • Лисянський • Маньківський • Монастирищенський • Смілянський • Тальнівський • Уманський • Христинівський • Черкаський • Чигиринський • Чорнобаївський • Шполянський
Міста обласного значення: Ватутіне • Золотоноша • Канів • Сміла • Умань • Черкаси
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%8C
Особисті інструменти