Умберто II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Умберто II
Umberto II of Italy.jpg
Король Італії
Правління 9 травня - 12 червня 1946
Попередник Віктор Емануїл III
Наступник Титул скасовано
Біографічні дані
Дата народження 15 вересня 1904(1904-09-15)
Рокконджі
Дата смерті 18 березня 1983(1983-03-18) (78 років)
Женева
Місце поховання Откомбске абатство, Франція
Дружина Марія Жозе Бельгійська
Діти Марія Пія, Віктор Емануїл, Марія Габріелла, Марія Беатриса
Династія Савойська
Батько Віктор Емануїл III
Мати Олена Чорногорська
Royal Monogram of King Umberto II of Italy.svg
UmbertoII.signature.png

Умбе́рто II (італ. Umberto II; *15 вересня 1904 - †18 березня 1983) — четвертий та останній король Італії із Савойської династії. Правив дещо більше місяця (9 травня - 12 червня 1946 року), за що отримав прізвисько «Травневий король».

Біографія[ред.ред. код]

Умберто II у дитинстві

Умберто Нікола Томазо Джованні Марія ді Савойя (італ. Umberto Nicola Tommaso Govanni di Savoia)[1], третя дитина та єдиний син третього короля Італії Віктора Емануїла III і принцеси Олени Чорногорської, народився 15 вересня 1904 у Кунео в замку Ракконіджі. 1930 року Умберто одружився із Марією Жозе Бельгійською. Змалку він отримав гарну освіту, зокрема і військову, проходив стажування у різних військових частинах. Зробив гарну військову кар'єру, командував Південною та Північною італійськими арміями. Проте після приходу до влади в Італії фашистів роль короля суттєво зменшилася; поменшало повноважень і у принца. Де-факто військами керував Беніто Муссоліні.

Під час Битви за Францію (Італійського вторгнення у Францію) Умберто командував групою армій «Захід» і показав себе невмілим воєначальником[1]. У вересні 1943 року, коли німецькі війська підходили до Рима, був змушений із батьком тікати на південь Італії. В червні 1944 року Рим було звільнено, і Умберто повернувся до столиці. Крайня непопулярність королівської родини змусила Віктора Емануїла 1946 року відректися від влади на користь сина. Це була спроба врятувати монархію. Втім, і до того Умберто фактично виконував обов'язки регента, а батько перебував у Єгипті. Недовге офіційне правління нового короля завершилося остаточним скасуванням монархії у результаті всенародного референдуму 2 червня (12 мільйонів італійців проголосували «За» скасування, 10 мільйонів — «Проти»)[1].

Через 9 днів Умберто II офіційно зрікся влади й виїхав до Швейцарії. Він не мав права повернутися на батьківщину, оскільки 1947 року було прийнято відповідний закон, який забороняв представникам чоловічої статі Савойської династії повертатися в Італію. У вигнанні Умберто багато подорожував, жив під іменем граф ді Сарре[1]. У 1983 році було порушено питання про дозвіл екс-королю повернутися до Італії, але того ж року він помер у Женеві. 23 грудня 1987 року дружина Умберто отримала дозвіл повернутися, а через два роки їй була призначена пенсія вдови офіцера.

У народі Умберто II отримав прізвисько «Травневий король», оскільки реально правив він менше місяця, у травні 1946 року.

Сім'я[ред.ред. код]

Умберто II був одружений на Марії Жозе Бельгійській (1906–2001[2]), доньці короля Бельгії Альберта I із 1930 року. У них народився один син і три доньки:

  • Марія Піа Савойська (1934)
  • Віктор Емануїл (1937), принц Неаполітанський
  • Марія Габріела Савойська (1940)
  • Марія Беатриса Савойська (1943)

Примітки[ред.ред. код]

Попередник
Віктор Емануїл III
Lesser coat of arms of the king of Italy (1890).svg Король Італії
1946
Lesser coat of arms of the king of Italy (1890).svg Наступник