Умберто II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Умберто II
Umberto II
Умберто II
Умберто II
IV король Італії
9 травня — 12 червня 1946 року
Попередник: Віктор Емануїл III
Спадкоємець:
регент Королівства Італія
5 червня 1944 — 9 травня 1946
Попередник:
Наступник: Альчіде Де Гаспері
 
Народження: 15 вересня 1904(1904-09-15)
Рокконджі, Кунео, П'ємонт, Італія
Смерть: 18 березня 1983(1983-03-18) (78 років)
Женева, Швейцарія
Династія: Савойська
Батько: Віктор Емануїл III
Мати: Олена Савойська
Дружина: Марія Жозе Бельгійська

Умбе́рто II (італ. Umberto II; 15 вересня 1904 — 18 березня 1983) — четвертий та останній король Італії із Савойської династії. Правив дещо більше місяця (9 травня — 12 червня 1946 року), за що отримав прізвисько «Травневий король».

Біографія[ред.ред. код]

Умберто II у дитинстві

Умберто Нікола Томазо Джованні Марія ді Савойя (італ. Umberto Nicola Tommaso Govanni di Savoia)[1], третя дитина та єдиний син третього короля Італії Віктора Емануїла III і принцеси Олени Чорногорської, народився 15 вересня 1904 у Кунео в замку Ракконіджі. 1930 року Умберто одружився із Марією Жозе Бельгійською. Змалку він отримав гарну освіту, зокрема і військову, проходив стажування у різних військових частинах. Зробив гарну військову кар'єру, командував Південною та Північною італійськими арміями. Проте після приходу до влади в Італії фашистів роль короля суттєво зменшилася; поменшало повноважень і у принца. Де-факто військами керував Беніто Муссоліні.

Під час Битви за Францію (Італійського вторгнення у Францію) Умберто командував групою армій «Захід» і показав себе невмілим воєначальником[1]. У вересні 1943 року, коли німецькі війська підходили до Рима, був змушений із батьком тікати на південь Італії. В червні 1944 року Рим було звільнено, і Умберто повернувся до столиці. Крайня непопулярність королівської родини змусила Віктора Емануїла 1946 року відректися від влади на користь сина. Це була спроба врятувати монархію. Втім, і до того Умберто фактично виконував обов'язки регента, а батько перебував у Єгипті. Недовге офіційне правління нового короля завершилося остаточним скасуванням монархії у результаті всенародного референдуму 2 червня (12 мільйонів італійців проголосували «За» скасування, 10 мільйонів — «Проти»)[1].

Через 9 днів Умберто II офіційно зрікся влади й виїхав до Швейцарії. Він не мав права повернутися на батьківщину, оскільки 1947 року було прийнято відповідний закон, який забороняв представникам чоловічої статі Савойської династії повертатися в Італію. У вигнанні Умберто багато подорожував, жив під іменем граф ді Сарре[1]. У 1983 році було порушено питання про дозвіл екс-королю повернутися до Італії, але того ж року він помер у Женеві. 23 грудня 1987 року дружина Умберто отримала дозвіл повернутися, а через два роки їй була призначена пенсія вдови офіцера.

У народі Умберто II отримав прізвисько «Травневий король», оскільки реально правив він менше місяця, у травні 1946 року.

Сім'я[ред.ред. код]

Умберто II був одружений на Марії Жозе Бельгійській (1906–2001[2]), доньці короля Бельгії Альберта I із 1930 року. У них народився один син і три доньки:

  • Марія Піа Савойська (1934)
  • Віктор Емануїл (1937), принц Неаполітанський
  • Марія Габріела Савойська (1940)
  • Марія Беатриса Савойська (1943)

Примітки[ред.ред. код]