Ункяр-Іскелесійський договір
Ункяр-Іскелесійський договір — догоівр про вічний мир, дружбу і оборонний союз між Росією та Туреччиною, підписаний 26 червня (8 липня) 1833 в містечку Ункяр-Іскелесі — літній резиденції султана, поблизу Стамбула.
Під час Єгипетської кризи 1831—1833 рр. російський царський уряд, прагнучи до посилення свого впливу в Туреччині і вважаючи, що не в інтересах Росії мати сусідом сильну держава під владою єгиетского паші Мухаммеда Алі, вирішив надати турецьокму султану допомогу, про яку офіційно просив турецький уряд.
У лютому 1833 року російська ескадри увійшла у Босфор, в квітні в Ункяр-Іскелесі був висаджений десант, які перегородили шлях єгіпипетській армії на Стамбул. Великобританія та Франція, занепокоєні російсько-турецьким зближенням, сприяли примиренню Єгипту і Туреччини (травень 1833).
Напередодні евакуації російського війська був підписаний Ункяр-Іскелесійський договір, за яким Росія зобов'язалася, якщо виникне необхідність, надати Туреччині військову допомогу. Згідно із секретною статтею Туреччина повинна була в разі війни закрити на вимогу Росії Дарданелли для всіх іноземних військових кораблів. Це означало посилення позицій Росії на Близькому Сході, що призвело до загострення відносин Росії з західно-європейськими державами. На початку 1840-х рр. російський уряд погодився не поновлювати Ункяр-Іскелесійський договір і уклав конвенцію про протоки (Лондонські конвенції про протоки).
