Унівська лавра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Свято-Успенська Унівська Лавра Студійського уставу
Univ lavra.jpg
Унівська лавра
Розташування Україна Україна, село Унів
Координати 49°43′04″ пн. ш. 24°35′37″ сх. д. / 49.71803500° пн. ш. 24.59369500° сх. д. / 49.71803500; 24.59369500Координати: 49°43′04″ пн. ш. 24°35′37″ сх. д. / 49.71803500° пн. ш. 24.59369500° сх. д. / 49.71803500; 24.59369500
Належність УГКЦ

Свято-Успенська Унівська Лавра Студійського уставу — один із найдавніших монастирських комплексів України, центральна обитель Галицької єпархії впродовж XIVXVIII ст.ст., осередок чернечого життя монахів Студійського уставу, унікальний архітектурний ансамбль-пам'ятка.

Розташована в селі Унів Перемишлянського району Львівської області.

Монашество Студійського уставу митрополит Андрей Шептицький відновив 1898 року, поклав на нього завдання плекати прадавню Східну традицію чернечого життя. Монахи-студити дотримуються Студійського уставу, який в ХІ ст. принесли на Україну з Константинополя та Афону преподобні отці Антоній і Теодосій Печерські.

Історія лаври[ред.ред. код]

Один із найстарших монастирів в Україні. Перша письмова згадка в привілеї короля Владислава ІІ Яґайла 1395 р. Вважається, що засновником був лицар Олександр Ванько Лагодовський з села Лагодів, який зцілився водою з місцевого джерела (в сні вказала на місце джерела сама Богородиця); збудував дерев'яні храм та монастир, які пізніше були зруйновані татарами. Почав будувати мурований храм Успення Пресвятої Богородиці з допомогою князя Федора Любартовича. Вони завершили будову у 1400 році. Нащадки лицаря Лагодовського були поховані в монастирському храмі. 1401 р. король Владислав ІІ Яґайло грамотою підтвердив надані монастирю маєтки Млинів та Якторів.[1]

Зведено монастир, ймовірно, в XV ст. Він оточений високими стінами з бійницями й оборонними вежами. Храм на території виглядає з-за стін витонченим та легким, а при огляді його зі середини монастирських стін вражає міцними, справді фортечними мурами, бійницями та оригінальністю архітектури. На його контрфорсі зберігся герб Шептицьких.

1542 р. монастир став архимандрією. Перший архимандрит Анастасій Радиловський; потім Гедеон та Ісая Балабани (усі нез'єдинені). Архимандритом з 1668 p.був Варлаам Шептицький, який перейшов на унію у 1681 р. За нього було зроблено високий земляний вал з ровом довкола монастиря.
У 1549 р. Унівський монастир був зруйнований під час татарського набігу, був відбудований за сприяння лицаря Олександра Ванька Лагодовського.
У монастирі 1606 року Іван Вишенський написав «Посланіє до стариці Домнікії».

16481770 рр. при монастирі діяла Унівська друкарня, звідки походить багато відомих стародруків. Тут працювали українські друкарі Андрій Скольський, Дмитро Кульчицький, Симеон Ставницький, а книжки прикрашали гравюрами Іллі, М. Зубрицького, Є. Завадовського, Мини, М. Фуглевича.

1711 р. в монастирі пройшов Унівський монаший собор. 1790 р. офіційна влада закрила монастир, ченці переїхали до Золочева, Бучача (тут під час пожежі 29 липня 1865 року згоріли перевезені сюди цінні історичні документи і грамоти[2]). Монастирська церква стала сільською парафіяльною. 1816 р. маєтки колишнього монастиря передали Галицькій греко-католицькій митрополії. З 1818 р. і до своєї смерті тут постійно мешкав митрополит Михайло Левицький; при ньому було знесено оборонні вали і рови, збудовано митрополичий палац.
На території монастиря відбувалися щорічні ярмарки.

1858 року у монастирському храмі був похований митрополит Галицький і архиєпископ Львівський УГКЦ Михайло Левицький.

Після повернення з ув'язнення в Росії митрополит Андрей Шептицький 30 вересня 1917 р. в Унівській лаврі висвятив Йосифа Сліпого на священика.

1919 р. після пожежі в Студитській Лаврі Святих Антонія і Теодосія Печерських у Скнилові під Львовом митрополит Андрей Шептицький перевів монахів-студитів до Унева, відновивши діяльність монастиря.

З приходом совітів 1944 р. у Свято-Успенській Лаврі в Уневі було влаштовано концентраційний табір для духовенства, яке не визнало російське православіє.

Студитська Лавра діяла до 1950 р.; її закрили, розмістили психіатричну лікарню. Розписи в храмі були забілені, в хрвмі влаштовували багаття, на яких спалювали церковні та богослужбові книги. Були сплюндровані і знищені:

  • надгробки (зокрема, Олександра Лагодовського 1574 р.)
  • поховання Михайла Левицького
  • іконостас 1731 р.

Сучасність[ред.ред. код]

Унівська лавра

1991 рік повернення монахів-студитів в монастир. Монахи Унівської Лаври опікуються дітьми-сиротами шкільного віку, катехизують дітей у місцевій школі, займаються рослинництвом, тваринництвом, городництвом, бджільництвом. У монастирській майстерні виготовляють предмети церковного вжитку (свічки, офірки та вугілля до кадила).
Ченці, які вчаться у Львівській духовній семінарії, катехизують при церкві св. Михаїла у Львові дітей різних вікових груп. Загалом на катехизації є 150 осіб.

При лаврі є реколекційний будинок на 40 місць. Тут провадять реколекції ченці, черниці, священики, миряни нашої Церкви. Український католицький університет організовує в монастирі літню богословську школу.

У лаврі діє Музей старовинних ікон розташований (його фонди та реставраційний цех — у монастирі св. Михаїла (Львів).
Монастирський храм виконує парохіяльні функції. Унівська лавра також опікується парохією в сусідньому селі Сивороги.
Загалом в Лаврі є 84 членів спільноти, а саме: єромонахів — 23, єродияконів — 4, схимонахів — 22, архаріїв-рясофорів — 20, архаріїв — 5, новиків та послушників — 10.
За кордоном, у місійній станиці (Перемишльсько-Варшавська митрополія, Польща), в Полоцькому монастирі (Білорусь) та на навчанні (у Греції, Німеччині, Римі) перебуває 9 осіб.
Лавра має 7 дочірних монастирів (зокрема, 1 монастир у Білорусі, 1 скит, 1 студійний дім, 1 місійну станицю у Польщі і станицю в м. Києві).
Свято-Успенська Унівська Лавра на сьогодні знову стала одним із найбільших паломницьких центрів Західної України. Починаючи з 1994 р., кожного травня до Унева йде дводенна молодіжна проща, організована студентським товариством «Обнова», Мальтійською службою допомоги і монастирем студитів.
Щороку, двічі на рік, із монастиря св. Обручника Йосифа вирушає піша проща до Унівської Лаври, яка з кожним роком збирає щораз більше паломників, переважно молодь. Проща починається св. Літургією в храмі св. Михаїла, триває 3 дні і закінчується всенічною молитвою та архиєрейською св. літургією в Унівській Лаврі.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]