Упанішади

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Індійська література
Веди
Рігведа · Яджурведа
Самаведа · Атхарваведа
Шруті
Самхіти · Брахмани
Араньяки  · Упанішади
Веданга
Шикша · Чханас
Віакарана · Нірукта
Джйотиша · Кальпа
Епос
Махабгарата · Рамаяна
Інші тексти
Самріти · Пурани
Бгаґавад-Ґіта · Сутри
Панчатантра ·Артхашастра Цей шаблон: переглянути • обговорити • редагувати

Упанішади (мн. від санскр. उपनिषद्, упанішад, у перекладі — "той що сидить поруч") — короткі філолофсько-релігійні тексти давнього індійського походження, написані в різний час (від VII—III ст. до н. д. до XIV—XV ст. н. д.), різними авторами. Упанішади є частиною індійських священних текстів шруті (почуте), і складені у вигляді діалогу учителя з учнем в якому вчитель пояснює суть вед. В центрі упанішад - вчення про єдність брахмана та атмана.

Загальна кількість упанішад невідома. Існує легенда, що їх 1180 (по кількості ведичних школ). Найбільш повною збіркою упанішад є Муктіка (звільнення), що складається з 108 упанішад. 10 з них стосуються Рігведи, 51 - Яджурведи, 16 - Самаведи і 31 - Атхарваведи.

"Головними" вважаються 11 найдавніших упанішад, що були коментовані Шанкарою:

1. Айтарея (відноситься до Рігведи);
2. Бріхадараньяка (до Яджурведи);
3. Іша (до Яджурведи);
4. Тайтирія (до Яджурведи);
5. Катха (до Яджурведи);
6. Чхандог'я (до Самаведи);
7. Кена (до Самаведи);
8. Мундака (до Атхарваведи);
9. Мандук'я (до Атхарваведи);
10. Прашна (до Атхарваведи);
11. Шветашватара (до Яджурведи);

Упанішади - це також, завершальний етап у розвитку вед. (Старий заповіт Індії)

[ред.] Див. також

Тексти 70 (всіх нині доступних російською мовою) упанішад з числа 108 основних, включаючи 10 головних, а також класифікація упанішад по групах.