Упанішади
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Індійська література | |
| Веди | |
|---|---|
| Рігведа · Яджурведа | |
| Самаведа · Атхарваведа | |
| Шруті | |
| Самхіти · Брахмани | |
| Араньяки · Упанішади | |
| Веданга | |
| Шикша · Чханас | |
| Віакарана · Нірукта | |
| Джйотиша · Кальпа | |
| Епос | |
| Махабгарата · Рамаяна | |
| Інші тексти | |
| Самріти · Пурани | |
| Бгаґавад-Ґіта · Сутри | |
| Панчатантра ·Артхашастра | |
Упанішади (мн. від санскр. उपनिषद्, упанішад, у перекладі — "той що сидить поруч") — короткі філолофсько-релігійні тексти давнього індійського походження, написані в різний час (від VII—III ст. до н. д. до XIV—XV ст. н. д.), різними авторами. Упанішади є частиною індійських священних текстів шруті (почуте), і складені у вигляді діалогу учителя з учнем в якому вчитель пояснює суть вед. В центрі упанішад - вчення про єдність брахмана та атмана.
Загальна кількість упанішад невідома. Існує легенда, що їх 1180 (по кількості ведичних школ). Найбільш повною збіркою упанішад є Муктіка (звільнення), що складається з 108 упанішад. 10 з них стосуються Рігведи, 51 - Яджурведи, 16 - Самаведи і 31 - Атхарваведи.
"Головними" вважаються 11 найдавніших упанішад, що були коментовані Шанкарою:
- Айтарея (відноситься до Рігведи);
- Бріхадараньяка (до Яджурведи);
- Іша (до Яджурведи);
- Тайтирія (до Яджурведи);
- Катха (до Яджурведи);
- Чхандог'я (до Самаведи);
- Кена (до Самаведи);
- Мундака (до Атхарваведи);
- Мандук'я (до Атхарваведи);
- Прашна (до Атхарваведи);
- Шветашватара (до Яджурведи);
Упанішади - це також, завершальний етап у розвитку вед. (Старий заповіт Індії)
[ред.] Див. також
Тексти 70 (всіх нині доступних російською мовою) упанішад з числа 108 основних, включаючи 10 головних, а також класифікація упанішад по групах.

