Урбен Левер'є
| Урбен Левер'є | |
 |
|
| Народився | 11 березня 1811 |
|---|---|
| Помер | 23 вересня 1877 (66 років) |
| Громадянство |  Франція |
| Національність | француз |
| Галузь наукових інтересів | астрономія, математика |
| Alma mater | Політехнічна школа |
| Відомий завдяки: | відкриття Нептуна |
| Нагороди | Медаль Коплі |
Урбен Жан Жозеф Ле Вер'є (фр. Urbain Jean Joseph Le Verrier; *11 березня 1811 — †23 вересня 1877) — французький астроном, автор праць про змінну довжину ексцентриситету (видовження) орбіти Землі в часі. (опубліковані в 1843), член Паризької АН (1846).
Знаменитість Левер'є принесло відкриття планети Нептун «на кінчику пера» у 1845 році.
Життєпис [ред.]
Родився в Сен-Ло (Нормандія). У 1833 закінчив Політехнічну школу в Парижі (X1831). Потім займався дослідженнями в області хімії під керівництвом Ж.Л.Гей-Люссака. У 1837-1846 викладав астрономію в Політехнічній школі, в 1846 очолив створену спеціально для нього в Паризькому університеті кафедру небесної механіки, в 1849 — кафедру астрономії. На запрошення Франсуа Араґо прийшов у Паризьку обсерваторію; у 1854-1870 і 1872-1877 був директором цієї обсерваторії.
Наукові праці відносяться до небесної механіки. Досліджував неправильності в русі Урана і незалежно від Дж.К.Адамса обчислив масу і орбіту невідомої планети, що справляє дію на Уран і виводить планету із рівноваги. 23 вересня 1846 Й.Г.Ґалле в Берлінській обсерваторії відкрив нову планету поблизу місця, зазначеного Левер'є (названа Нептуном). У 1839 опублікував результати розрахунків взаємних збурень планет і довів стійкість Сонячної системи. У 1849 приступив до переробки теорії руху всіх великих планет Сонячної системи, проводячи обчислення з більшою точністю, ніж це робив П.С.Лаплас, і порівнюючи їхні результати з даними точних спостережень. Таблиці Левер'є досі використовуються при складанні щорічників поряд з пізнішими таблицями С.Ньюкомен. В результаті тривалих досліджень руху Меркурія показав в 1859, що у швидкості зміщення перигелію планети є складова (38" на століття), яка не може бути пояснена впливом відомих тіл Сонячної системи; постулював існування інтрамеркуріальної планети (Вулкан), яка могла б викликати таке збурення. Згодом ця складова в русі перигелію Меркурія була пояснена на основі загальної теорії відносності. Ряд інших робіт присвячений вивченню орбіт періодичних комет і метеорних потоків, дослідженню можливості утворення астероїдів у результаті розпаду планети під дією приливних сил Юпітера. Є засновником Міжнародної метеорологічної служби.
Член Лондонського королівського товариства (1847), іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1848).
Медаль Коплі Лондонського королівського товариства (1846), дві Золоті медалі Лондонського королівського астрономічного товариства (1868, 1876).
Джерела [ред.]
- И.Г. Колчинский, А.А. Корсунь, М.Р. Родригес (1977). Астрономы (Биографический справочник) [Астрономи (Біографічний довідник)] (російською). на сайте Астронет. Київ: «Наукова думка».
Див. також [ред.]
|
||||||||||||||||||||||
