Уреаплазмоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Уреаплазмоз — захворювання, що його викликають мікроорганізми Ureaplasma urealyticum (уреаплазма уреалітікум), які належать до грам-негативних мікробів, позбавлених клітинної стінки.

В організм людини інфекція може потрапити при народженні від хворої матері: мікроби можуть потрапляти в статеві шляхи дитини під час пологів та зберігатися там все життя, перебуваючи в неактивному стані. Так, при обстеженні дітей колонізацію піхви уреаплазмами виявляють у 5 %.

Часто передача відбувається при статевому контакті (приблизно 45% випадків), однак також поширеними є випадки зараження уреаплазмою побутовим шляхом (близько 40% випадків). На сьогодні уреаплазмоз не вважається захворюванням, що передається статевим шляхом.

Уреаплазми можуть роками жити в організмі, не викликаючи жодної симптоматики і не приводячи до захворювання. Безсимптомне носійство уреаплазми є поширеним та виявляється приблизно у 70 % сексуально-активних жінок та чоловіків; уреаплазма переважно є частиною звичайної мікрофлори статевих органів чоловіків та жінок. Захворювання починається, коли концентрація мікроорганізмів перевищує певний поріг.

Світова спільнота не сприймає урєоплазмоз як окреме захворювання, натоміть Ureaplasma urealyticum пов'язують з низкою хвороб у людей, у тому числі це неспецифічний уретрит, безплідність, хоріоамніоніт, мертвонародження, передчасні пологи, і в перинатальний період пневмонія, бронхолегенева дисплазія[1] та менінгіт.

Однак, враховуючи відносно низьку патогенність мікроорганізму його роль в деяких з цих захворювань залишається суперечливим.

1986 року Комітет експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я вніс U.urealyticum в класифікацію збудників хвороб, що передаються статевим шляхом. Однак уреаплазмоз не був внесений в Міжнародну класифікацію хвороб 9-ої редакції і не був внесений в наступну Міжнародну класифікацію хвороб 10-ої редакції 1998 року.

U. urealyticum було відзначено як одну з інфекційних причин стерильної піурії.[2]

Лікування уреаплазмозу[ред.ред. код]

Для лікування уреаплазмозу препаратами першої лінії є антибіотики-макроліди, можливе також застосування препаратів класу фторхінолонів. Останнім часом уреаплазма нерідко проявляє стійкість до препарату тетрациклінового ряду Доксицикліну, який широко використовували в минулому.

Азитроміцин використовуть у 5-денний курс, а не у вигляді разової дози, на відміну від лікування хламідіозу[3], Стрептоміцин є альтернативою, але менш популярною, оскільки треба робити ін'єкції. Пеніциліни неефективні — U. urealyticum не має клітинної стінки[4], на яку діють ці препарати.[5]

Лікування уреаплазмозу повинне проводитися виключно лікарем після встановлення точного діагнозу.

Примітки[ред.ред. код]