Усик Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Усик Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Усик Олександр Олександрович
Прізвисько Кіт
Громадянство Україна Україна
Дата народження 17 січня 1987(1987-01-17) (27 років)
Місце народження Сімферополь, УРСР
Місце проживання Україна Сімферополь, АР Крим, Україна[1]
Вагова категорія Перша важка вага
(до 91 кг)
Стійка шульга
Зріст 190 см
Розмах рук 198 см
Промоутер K2 Promotions
Тренер Джеймс Алі Башир
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Сайт a-usyk.com
Професіональна кар'єра
Перший бій 9 листопада 2013
Останній бій 13 грудня 2014
Боїв 6
Перемог 6
Перемог нокаутом 6
Поразок 0
Нічиїх 0
Аматорська кар'єра
Боїв більше 300
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Бокс
Олімпійські ігри
Золото Лондон 2012 до 91 кг
Чемпіонат світу з боксу
Золото 2011 Баку -91 кг
Бронза 2009 Мілан Важка вага
Чемпіонат Європи з боксу
Золото 2008 Ліверпуль -81 кг
Бронза 2006 Пловдів -75 кг

Олекса́ндр Олекса́ндрович У́сик (нар. 17 січня 1987(19870117), Сімферополь, Українська РСР, СРСР) — український професійний боксер. Інтерконтинентальний чемпіон у першій важкій вазі за версією WBO, олімпійський чемпіон (2012), чемпіон світу (2011), чемпіон Європи (2008), багаторазовий чемпіон України. Заслужений майстер спорту України.

Біографія[ред.ред. код]

Батьки родом з півночі України — мати народилася в Чернігівській області (село Риботин Коропського району), а батько родом із Сумської області. З дитинства Олександр відвідував школу сімферопольського футбольного клубу «Таврія» , але футбольна кар'єра Олександра не склалася. В 15 років почав займатися боксом.[2]

Закінчив школу № 34 в Сімферополі, в якій навчався разом зі своєю майбутньою дружиною Катериною. Закінчив Львівський державний університет фізичної культури. Аспірант Львівського державного університету фізичної культури.[3][4]

Аматорська кар'єра[ред.ред. код]

У 2006 році взяв участь у чемпіонаті Європи з боксу, дійшов до півфіналу, в якому програв росіянину Матвію Коробову у ваговій категорії до 75 кг.

Потім Усик перейшов у напівважку вагову категорію і в 2008 році завоював в Болгарії Кубок Стренджа.

У лютому 2008 року був відправлений олімпійським комітетом у Розето-дельї-Абруцці, замінивши Дениса Пояцику. Там він переміг боксерів світового класу, азербайджанця Елчана Алізалде і британця Денні Прайса.

Узяв участь в Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні. У першому турі Олександр з легкістю переміг боксера з Китаю Юшана Нійаті (23:4), а в другому турі програв майбутньому срібному призеру, італійцеві Клементе Руссо (4:7). Після поразки на Олімпіаді Олександр спустився в напівважку вагу і виграв в 2008 році чемпіонаті Європи, потім знову перейшов у важку вагову категорію. Узяв срібну медаль на чемпіонаті Кубка Світу 2008 року.
 У 2009 році взяв участь у чемпіонаті світу з боксу. Завоював на ньому бронзову медаль, поступившись у півфіналі росіянину Єгору Мехонцеву.

У 2011 році на чемпіонаті світу переміг росіянина Артура Бетербієва і у фіналі боксера з Азербайджану Теймура Маммедова, завоювавши золоту медаль.

Олімпійські ігри 2012[ред.ред. код]

На Олімпійських іграх у Лондоні Олександр, який на той час уже став капітаном боксерської збірної України, був головним фаворитом. Золоту медаль виборов 11 серпня 2012 року, здобувши перемогу у фіналі над італійським боксером Клементе Руссо. Глядачам запам'ятався тим, що виходив на ринг у образі козака, а після фінального поєдинку станцював гопак.[5]

Результати поєдинків:[ред.ред. код]
Етап Суперник Рахунок
1/8 фіналу пройшов автоматично
1/4 фіналу Росія Артур Бетербієв 17:13
1/2 фіналу Болгарія Тервел Пулев 21:5
фінал Італія Клементе Руссо 14:11

Напівпрофесійна ліга[ред.ред. код]

Олександр Усик завоював усі можливі титули любительського боксу і у жовтні 2012 року офіційно заявив про завершення аматорської кар'єри та перехід у напівпрофесійну лігу WSB, міжнародну боксерську асоціацію під егідою AIBA. Протягом сезону 2012–2013 рр. виступав за команду «Українські отамани». Загалом здобув 6 перемог (з них 2 достроково) та жодного разу не програв, таким чином зайняв 1 місце в індивідуальному рейтингу боксерів WSB у важкій вазі.[6]

Результати поєдинків WSB:[ред.ред. код]
Команда Суперник Спосіб Дата Місце Примітки
Велика Британія «British Lionhearts» Велика Британія Вейн Фа Перемога | WP (3:0) 11 січня 2013 Київ
Німеччина «German Eagles» Німеччина Ерік Бречлін Перемога | TKO 1 лютого 2013 Київ
Велика Британія «British Lionhearts» Велика Британія Джозеф Джойс Перемога | WP (3:0) 1 березня 2013 Лондон
Азербайджан «Azerbaijan Baku Fires» Азербайджан Магомедрасул Меджидов Перемога | WP (3:0) 22 березня 2013 Київ 1/4 фіналу
Італія «D&G Italia Thunder» Італія Маттео Модуньо Перемога | TKO 13 квітня 2013 Італія 1/2 фіналу
Казахстан «Astana Arlans» Румунія Міхай Ністор Перемога | WP (3:0) 10 травня Астана Фінал

Професійна кар'єра[ред.ред. код]

25 вересня 2013 року Олександр Усик підписав контракт з промоутерською компанією «K2 Promotions» і вже 9 листопада провів свій перший бій на професіональному ринзі у першій важкій вазі (вагова категорія «до 91 кг»). Тренером Олександра став американець Джеймс Алі Башир, який працює в команді Володимира Кличка.[7]

4 жовтня 2014 року Олександр провів свій перший титульний бій за вакантний пояс інтерконтинентального чемпіона WBO, в якому переміг південноафриканця Деніела Брюера нокаутом у 7 раунді[8].

Таблиця боїв[ред.ред. код]

6 Перемог (6 нокаутом, 0 за рішення суддів), 0 Поразок (0 нокаутом, 0 за рішення суддів)
Результат Рекорд Суперник П-П-Н[9] Останні 6 боїв[10] Спосіб Раунд Час Дата Місце проведення Примітки
Перемога 6-0 Південно-Африканська Республіка Дені Вентер 19-6-0                               ТКО 9 (10) 22:45 13 грудня 2014 Україна Палац спорту, Київ 1-ий захист пояса інтерконтинентального чемпіона WBO
Перемога 5-0 Південно-Африканська Республіка Деніел Брюер 24-5-1                               ТКО 7 (10) 4 жовтня 2014 Україна Арена Львів, Львів Бій за вакантний пояс інтерконтинентального чемпіона WBO
Перемога 4-0 Аргентина Сезар Давид Кренс 21-8-0                               KO 4 (8) 2:19 31 травня 2014 Україна Палац спорту, Одеса Сезар у нокдауні у 3-му раунді
Перемога 3-0 Німеччина Бен Нсафоа[pl] 15-9-2                               TKO 3 (6) 1:43 26 квітня 2014 Німеччина König Pilsener Arena, Оберхаузен Перший професійний бій закордоном, в андеркатрі бою Володимир Кличко — Алекс Леапаї
Перемога 2-0 Колумбія Епіфаніо Мендоза 34-15-1                               TKO 4 (6) 2:10 14 грудня 2013 Україна ТРЦ «Термінал», Бровари Мендоса у нокдауні у 2-му і 3-му раундах
Перемога 1-0 Мексика Феліпе Ромеро[pl] 16-7-1                               TKO 5 (6) 1:36 9 листопада 2013 Україна Палац спорту, Київ Дебют в профі-рингу

Спортивні досягнення[ред.ред. код]

Професійні регіональні[ред.ред. код]

  • 2014 — Boxbelt Heavychamp.png Інтерконтинентальний чемпіон за версією WBO у важкій вазі (до 90,72 кг)

Напівпрофесійні[ред.ред. код]

Міжнародні аматорські[ред.ред. код]

Регіональні аматорські[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

  • Орден «За заслуги» II ст. (15 серпня 2012) — за досягнення високих спортивних результатів на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні, виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[11].
  • Орден «За заслуги» III ст. (12 жовтня 2011) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного спорту, досягнення високих результатів, зміцнення міжнародного авторитету України[12][13].
  • «Кращий спортсмен України, 2012» — за результатами опитування на сайті Sport.ua[14]

Почесні звання[ред.ред. код]

Почесний громадянин Сімферополя — з 2012 року.[15]

Особисте життя[ред.ред. код]

Сімейний стан: одружений, дружина — Катерина. Має двох дітей — Єлизавету та Кирила.

Вболіває за футбольні клуби Таврія та Динамо.

Має багато татуювань. Перше зробив після чемпіонату України у 2007 році. Набив воїна-спартанця на лівому плечі. Олімпійські кільця на правому передпліччі з'явилися в 2008-му після Олімпіади в Пекіні. На правому плечі — тату з гербом України і образами, на лівому передпліччі — олімпійські кільця на фоні України, на лівій лопатці — Архангел, на правому та лівому біцепсі — імена дітей.

Підтримує дружні стосунки з Василем Ломаченком, Денисом Берінчиком та іншими відомими боксерами.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Боксер-олимпиец Александр Усик отказывается переезжать из Крыма в Киев — KP.UA
  2. Олександр Усик — український козак, що завоював Лондон, tochka.net
  3. http://galsports.com/News.aspx?id=14382
  4. http://www.ldufk.edu.ua/index.php/id-2012/articles/oleksandr-usik-jevgen-xitrov-i-dmitro-sosnovskij-geroji-sportivnogo-roku-2011.html
  5. Гопак украинских боксеров в Лондоне, youtube.com
  6. USYK Oleksandr Profile
  7. Тренер Кличко: Надеюсь пройти с Усиком весь путь до титула чемпиона мира, «Корреспондент.net»
  8. Усик нокаутував Брюера в першому титульному бою в кар'єрі // УНІАН, 4 жовтня 2014
  9. Перемог-Поразок-Нічиїх
  10. Зліва-направо від найдавнішого, згідно з Oleksandr Usyk, BoxRec.
  11. Указ Президента України № 474/2012 від 15 серпня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України»
  12. Указ Президента України № 978/2011 від 12 жовтня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України»
  13. Президент нагородив переможців та призерів Чемпіонату світу-2011 з боксу // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 12.10.2011
  14. Александр Усик — Лучший спортсмен Украины | Sport.ua.
  15. [1]

Посилання[ред.ред. код]