Усичі
| село Усичі | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Луцький |
| Рада | Буянівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1545 |
| Населення | 537 |
| Площа | 14,224 км² |
| Густота населення | 37,75 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 45622 |
| Телефонний код | +380 332 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°45′15″ пн. ш. 25°04′36″ сх. д. / 50.75417° пн. ш. 25.07667° сх. д.Координати: 50°45′15″ пн. ш. 25°04′36″ сх. д. / 50.75417° пн. ш. 25.07667° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
211 м |
| Водойми | Серна |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 45621, Волинська обл., Луцький р-н, с. Буяни, вул. Лесі Українки, 6 |
| Карта | |
  Усичі | |
 Усичі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
У́сичі — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 537 осіб.
Стара назва: Усічі. Нова ж назва Усичі була прийнята за радянських часів.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 544 особи, з яких 242 чоловіки та 302 жінки.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 535 осіб.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,77 % |
| російська | 1,86 % |
| білоруська | 0,19 % |
| молдовська | 0,19 % |
Пам'ятки археології[ред. | ред. код]
На території села відомі такі пам'ятки археології:
- За 0,5 км на північний схід від села і за 0,2 км на південь від хутора Валентинів, на невеликому підвищенні розміром 70×200 м серед заплави лівого берега Серни — поселення стжижівської культури. У 1937—1938 рр. розкопки на ньому провів Я. Фітцке і виявив землянки, опис яких, як і більшої частини здобутого матеріалу відсутній. Роботи на поселенні продовжив у 1965 р. М. А. Пелещишин. Він розкопав 290 м² площі і дослідив дві напівземлянки з вогнищами та 8 господарських ям. На території цього поселення виявлено два поховання стжижівської культури. Перше з них відкрите в 1936 р. Я. Фітцке. Біля скорченого кістяка знайдено миску і два горщики із шнуровим орнаментом. Друге поховання відкрив у 1965 р. М. А. Пелещишин. Воно знаходилось за 15 м на південний схід від попереднього. На шиї скорченого покійника виявлено підвіску з ікла дикого кабана.
- На південний захід від села, на лівому березі Серни — поселення культури лінійно-стрічкової кераміки, відкрите розвідкою М. А. Пелещишина у 1965 р.
- За 3,5 км на південь від села — городище круглої форми ХІ-ХІІІ ст., обведене валом і ровом, поруч із городищем — селище.
- За 2 км на південний захід від села, в лісовому урочищі Гунисько — давньоруський могильник, що нараховував в кінці XIX ст. 80 насипів. Одинадцять з них розкопала у 1898 р. К. М. Мельник, а у 1974—1977 рр. 12 курганів дослідив М. М. Кучинко. Багато насипів зруйнували скарбошукачі. Біля випростаних кістяків знайдено залізні сокири, ножі, цвяхи, шпори, срібні і бронзові персні, скроневі кільця та гончарний посуд XI—XIII ст.
- За 1 км на північний захід від села і за 0,5 км від хутора Валентинів, який об'єднаний із селом Усичі, на ділянці лівого берега Серни висотою 2-3 м над рівнем заплави — двошарове поселення тщинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст. площею до 1 га.
- За 0,7 км на північний захід від села і за 0,3 км на південний захід від колишнього хутора Валентинів, на видовженому мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою до 2 м над рівнем заплави — поселення тщинецько-комарівської культури площею до 1 га.
- В західній частині села, поблизу сільської церкви, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси правого берега Серни висотою 3-4 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІ-ХІІІ ст. площею до 1,5 га.
- За 0,3 км на північний захід від села, на північ від церкви, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою до 2 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІ-ХІІІ ст. площею близько 1 га.
- На північно-східній околиці села, поруч з греблею ставу, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Серни висотою 8-10 м над рівнем заплави — двошарове поселення тщинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІ-ХІІІ ст. площею до 2 га.
- За 0,3 км на північний схід від села і в цьому ж напрямку від церкви, в місці впадіння в Серни її лівостороннього допливу — безіменного струмка, на лівому березі річки висотою 2-3 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду XI—XIII ст. площею до 1 га.
- За 1 км на північний схід від села і на схід від хутора Валентинів, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою 6-7 м над рівнем заплави — двошарове поселення тщинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІ-ХІІІ ст. площею до 2 га.
- За 1,5 км на північний схід від села та за 0, 5 км на схід від хутора Валентинів, на південному схилі мису першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою 6-8 м над рівнем заплави — багатошарове поселення культур лінійно-стрічкової кераміки, тщинецько-комарівської, вельбарської і лежницької групи ранньозалізного часу.
- На північно-західній околиці села, за 0,1 км на південь від церкви, ліворуч шосейної дороги сполученням Луцьк-Володимир, на схилі лівого берега безіменного струмка (правосторонній доплив Серни) висотою 4-6 м над рівнем заплави — поселення періоду XII—XIV ст. площею до 1 га.
- На північно-західній околиці села, на південь від шосейної дороги сполученням Луцьк-Володимир, за 0,2 км на південний захід від церкви, на схилі лівого берега безіменного струмка висотою 6-8 м над рівнем заплави — поселення періоду XII—XIII ст. площею до 1 га.
- В північно-західній частині села, за 0,5 на південний захід від церкви, на мисоподібному виступі лівого берега безіменного струмка висотою до 8 м над рівнем заплави — двошарове поселення тщинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст. площею близько 1 га.
Природа[ред. | ред. код]
На північ від села розташований загальнозоологічний заказник «Шепель».
Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]
Люди що пов'язані з селом Усичі[ред. | ред. код]
- Петкевич Людомир Антонович
- Перетяткович Мар'ян
- в Усичах похований Чучалін Юрій Андрійович — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2015.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Златогорський О. Є., Панишко С. Д. Дослідження Усичівського комплексу давньоруського часу // Археологічні дослідження в Україні — 2010. — Київ-Полтава, 2011. — С.137-138.
- Кучинко М. М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С.259-262.
Посилання[ред. | ред. код]
- Usicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 675. (пол.)
- Карта села Усичі[недоступне посилання з травня 2019]
- Погода в селі Усичі
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |