Усна історія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Усна історія — новий науковий напрям в історії, що інтенсивно розвивається з другої половини XX ст. Метод дослідження усної історії — глибинні інтерв'ю біографічного характеру (як правило, із застосуванням аудіо- та відеотехніки), за допомогою яких здійснюється фіксування суб'єктивного знання окремої людської особистості про епоху, в якій вона жила.

Термін «Усна історія»[ред.ред. код]

Термін «усна історія» вперше запропонований Барбе д'Оревіллі (1852). Поширився завдяки науковим працям професора Колумбійського університету Аллана Невінса. До методів усної історії найчастіше звертаються військові історики.

Література і джерела[ред.ред. код]