Устриця європейська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Устриця європейська
Устриця європейська, зовнішній вигляд "лівої" стулки
Устриця європейська, зовнішній вигляд "лівої" стулки
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Молюски (Mollusca)
Клас: Двостулкові (Bivalvia)
Підклас: Pteriomorphia
Ряд: Устриці (Ostreoida)
Підряд: Ostreina
Надродина: Ostreoidea
Родина: Устрицеві (Ostreidae)
Рід: Устриця (Ostrea)
Вид: Устриця європейська
Біноміальна назва
Ostrea edulis
Linnaeus, 1758[1][2]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ostrea edulis
EOL: 449502
ITIS logo.jpg ITIS: 79885
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 37623
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ostrea edulis

Устриця європейська, устриця їстівна (Ostrea edulis) — двостулковий молюск родини Устрицеві (Ostreidae).

Розповсюдження[ред.ред. код]

Ареал охоплює Атлантичне узбережжя Європи та Північної Африки, Середземне, Егейське та Чорне моря. Як інтродукований вид зустрічається на Східному узбережжі Північної Америки. У водах України — Каркінітська затока, озеро Донузлав, шельф біля міста Судак.

Будова[ред.ред. код]

Розміри молюска до 80 мм. Черепашка асиметрична, у формі викривленого овалу. Стулка, якою молюск прикріплюється до субстрату («ліва») більш випукла, має радіальні ребра. Інша стулка («права») майже плоска, гладенька або з концентричними наростами. Замок без зубців. Стулки з'єднані внутрішньою зв'язкою. М'яз-замикач один, розташований у центрі. Нога відсутня. До обох стулок прилягає мантія. Зябра знаходяться з обох боків тіла та складаються з двох тонких пластинок, які мають тонкі вирости у вигляді ворсинок. Забарвлення сіре, іноді з червоно-бурими плямами. Внутрішній бік стулок білий або синювато-сірий.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Зустрічається у прибережній зоні на глибині 3 — 65 м. Доросла особина нерухома, може утворювати великі скупчення — устричні банки. Зазвичай прикріплюється до скель, також зустрічається на піщано-кам'янистих грунтах. Теплолюбивий вид. Низькі температури може витримувати на протязі кількох тижнів, при підвищенні температури збільшується швидкість обміну речовин та росту. Живиться шляхом фільтрації води. Основу раціону складає фіто- та зоопланктон (одноклітинні водорості, інфузорії, дрібні личинки морських тварин). За годину устриця може відфільтрувати 1 — 3 л води. Має досить багато природних ворогів — рапани, морські зірки, риби, краби.

Розмноження[ред.ред. код]

Статевого дозрівання досягає у віці 4 — 5 років. Устриця гермафродит, може змінювати стать в залежності від температури оточуючого середовища. Ікра запліднюється всередині черепашки — у порожнині між мантією та зябрами. Розвиток яєць (300–900 тис.) триває 8 — 10 діб. Личинки, що вилупились, залишаються у порожнині тіла біля 5 діб, потім залишають її та розвиваються, вільно плаваючи у товщі води на протязі 8 — 15 діб. Після цього опускаються на дно та прикріплюються до субстрату. Устриці ростуть повільно, наприкінці першого року життя досягаючи 30 мм. Розмноження навесні-влітку при температурі води біля 15°С.

Значення[ред.ред. код]

Зникаючий вид у Чорному морі. Причини зниження чисельності — винищення інтродукованим хижим молюском рапаною, забруднення води, браконьєрство, епідемії захворювань, викликані бактеріями та грибками.

Вилов у Чорному морі заборонений. Вид занесений до Червоної книги України. У деяких країнах є об'єктом марикультури. У європейській кухні вважається делікатесом.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae (Latin) (вид. 10). Uppsala: Linnaeus. 
  2. «ITIS Standard Report Page: Ostrea edulis». Процитовано 2008-08-06.