Усть-Ілімська ГЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Усть-Ілімська ГЕС
Ust-Ilimsk.jpg
Вид на греблю
Країна Росія Росія
Статус діюча
Річка Ангара
Каскад Ангарський
Початок будівництва 1963
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1974/1979
Основні характеристики
Встановлена потужність 3 840 МВт
Середнє річне виробництво 21 700 млн кВт·год
Тип ГЕС греблево-дереваційна
Розрахований напір 90,7 м
Характеристики обладнання
Тип турбін радіально-осьові
Кількість та марка турбін 16хРО-810-ВМ-550
Витрата через турбіни 16х315 м³/сек
Кількість та марка гідрогенераторів 16хВГС-1190/215-48ХЛ4
Потужність гідроагрегатів 16×240 МВт
Основні споруди
Тип греблі бетонна гравітаційна водоскидна
Висота греблі 105 м
Довжина греблі 1475 м
Шлюз немає
ЛЕП 220 кВ та 500 кВ
Власник
Власник Іркутськенерго

Усть-Ілімська ГЕС — гідроелектростанція на річці Ангара, третя ступень Ангарського каскаду, Усть-Ілімськ, Іркутська область, Росія.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Будівництво ГЕС почалося у 1963, закінчилося у 1980 . Склад споруд ГЕС:

  • бетонна гравітаційна гребля завдовжки 1475 м і заввишки 105 м, що складається зі станційної греблі довжиною 396 м, водозливної греблі завдовжки 242 м, і глухих частин греблі (в руслі і берегах) завдовжки 837 м.
  • лівобережна кам'яно-земляна гребля завдовжки 1710 м і заввишки 28 м.
  • правобережна земляна (піщана) гребля завдовжки 538 м і заввишки 47 м.
  • пригребельна будівля ГЕС завдовжки 440 м.
  • Висота верхнього б'єфу над рівнем моря (НПР) становить 296 м[1] По греблі ГЕС прокладений автодорожній перехід, по якому закрито рух. Судопропускних споруд ГЕС не має, в перспективі передбачено спорудження суднопідіймача.

Проектна потужність — 4320 МВт, встановлена ​​- 3840 МВт, середньорічне вироблення — 21,7 млрд кВт·год. У будівлі ГЕС встановлено 16 радіально-осьових гідроагрегатів потужністю по 240 МВт, що працюють при робочому напорі 90,7 м. Напірні споруди ГЕС (довжина напірного фронту 3,84 км) утворюють велике Усть-Ілімське водосховище площею 1922 км ², повним об'ємом 58,9 км³. При створенні водосховища було затоплено 154,9 тис.га земель, в тому числі 31,8 тис.га сільгоспугідь. Було переселено 14,2 тис. осіб з 61 населеного пункту. Було вирубано 11,9 млн. м³ лісу.

Електростанція спроектована інститутом «Гідропроект».

Усть-Ілімська ГЕС контролюється ВАТ «Іркутськенерго», проте греблі ГЕС знаходяться у федеральній власності, планується їх передача ВАТ «РусГідро».

Економічне значення[ред.ред. код]

Усть-Ілімська ГЕС відіграє важливу роль у забезпеченні стійкості енергосистеми Сибіру. Значну частину електроенергії ГЕС споживають алюмінієві та лісохімічні виробництва. ГЕС стала базою для створення Усть-Ілімського територіально-виробничого комплексу.

Історія будівництва[ред.ред. код]

У 1959 Московський державний інститут проектування електростанцій і підстанцій заснував у с. Невон Ангарську комплексно-вишукувальну партію для вивчення термічного режиму Ангари, напрями майбутніх ліній високовольтних передач. У вересні 1960 Державна комісія прийняла рішення: визнати найдоцільнішим місцем для зведення Усть-Ілімського гідровузла браму в 20 км нижче гирла р.. Ілім, на Ангарі, біля скелястого Толстого мису.

Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 8 червня 1962 було визначено початок будівництва та встановлена ​​потужність. 22 серпня 1962 був виданий наказ про початок підготовчих робіт з будівництва Усть-Ілімської ГЕС.

Відповідно до проекту будівництво Усть-Ілімської ГЕС було розбито на два етапи. Перший — виконання підготовчих робіт — склав п'ять років: з 1963 по 1967. За цей час була освоєни будівельний майданчик на лівому березі Ангари, підсобні виробничі підприємства: бетонні, арматурні заводи, авторемонтні майстерні, селище гідробудівників, прокладена лінія електропередачі Братськ - Усть-Ілімськ. У червні 1966 був відкритий наскрізний постійний проїзд по автодорозі від Братська до майбутньої Усть-Ілімської ГЕС. У березні 1966 почалися роботи на основних спорудах гідровузла. Ця дата вважається офіційним початком будівництва ГЕС. У лютому 1967 було вироблено перше перекриття Ангари. З 1968 будівельники приступили до спорудження основних об'єктів гідроелектростанції. Розпочався другий етап будівництва, який тривав сім років: з 1968 по 1974.

22 квітня 1968 в греблю ГЕС поклали перший кубометр бетону. Друге перекриття русла Ангари було зроблено 13 серпня 1969. 3 жовтня 1974 почалося заповнення Усть-Ілімського водосховища, воно тривало до 1977 . Перший агрегат ГЕС дав промисловий струм 28 грудня 1974, а 20 травня 1975 гідроелектростанція виробила свій перший мільярд кВт · г електроенергії. У 1975 — 1977 вводилося щорічно по 4 агрегати. 25 жовтня 1977 з пуском 15-го агрегату Усть-Ілімська ГЕС була запущена на повну потужність першої черги — 3600 МВт. У жовтні 1978 гідроелектростанція виробила 50 мільярд кВт · г електроенергії. Наприкінці березня 1979 був включений в мережу останній — шістнадцятий агрегат станції. У грудні 1980 ГЕС здана в постійну експлуатацію.

Примітки[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]