Вузькоколійна залізниця Тересва — Усть-Чорна

	Вузькоколійна залізниця Тересва — Усть-Чорна
	Вузькоколійна залізниця Тересва — Усть-Чорна
	Основні дані
Роки функціонування	~ 1903 — 1999
Країна	Україна
Регіон	Закарпатська область
Статус	розібрана
Підпорядкування	Львівська залізниця
Експлуатаційна довжина шляхів	100 км
Ширина колії	750 мм
	Тепловоз в Усть-Чорній
	Історія
Дата введення в експлуатацію	1903
Дата припинення руху	1999
Дата ліквідації	2003
	Вузькоколійна залізниця Тересва — Усть-Чорна у Вікісховищі
	Схема залізниці
Легенда
функціонують/збережені

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вузькоколійна залізниця Тересва — Усть-Чорна

Вузькоколі́йна залізни́ця Тере́сва — У́сть-Чо́рна (інша назва — У́сть-Чорня́нська залізни́ця) — одна з недіючих вузькоколійних залізниць в Україні в межах Тячівського району, Закарпатська область.

Опис та історія[ред. | ред. код]

Побудована в 1903 р. передусім для перевезення деревини з верхів'їв річки Тересви до залізничної станції Тересва.

Головна гілка з'єднувала смт Тересва і смт Усть-Чорна, вона пролягала вздовж річки Тересва — від гирла до її верхів'їв. В Усть-Чорній залізниця розгалужувалась на дві гілки: одна вела вверх долиною річки Брустурянки до станцій Лопухів (Брустури) і Турбат та аж під перевали Околе і Легіонерів, що на межі Івано-Франківської області; інша гілка пролягала вверх долиною річки Мокрянки через села Руська Мокра і Німецька Мокра.

Залізницею здійснювались не лише перевезення деревини чи інших товарів, але й пасажирські перевезення.

Пасажирські потяги складалися із локомотива і декількох (2—3) вагончиків. Заповнювання потягів було досить високим. У кожному селі, через яке проходила залізниця, були споруджені невеликі станції, на яких працювали каси і були обладнані зали (або накриття) для пасажирів. Коли каси на станціях були ліквідовані, оплату пасажири здійснювали у вагонах касирам, які під час рейсу кілька разів обходили потяг.

У занепад вузькоколійка прийшла 1999 р. після сильної повені на річці Тересва. Тоді були знесені багато мостів, і відновлювати їх ніхто не став. У серпні 2003 р. в районі колишньої станції Плайська ще зберігалися стрілки біля уцілілих мостів і кілька відгалужень біля верхів'їв річок. Прямо по рейках, утоптаними в землю, їздили «Урали»-лісовози.

Остаточне розбирання було проведено в 2003 р. У лютому 2004 р. ніяких слідів рухомого складу в Тересві вже не було. Збереглися лише 7-метрова ділянка колії в місці перетину з автомобільною трасою, частково під асфальтом, і залишки шпал, що лежали уздовж вулиці. Депо з оригінальною водонапірною вежею збереглося в кращому вигляді (використовується під склад). Невеликі відтинки залізниці зі шпалами та рейками збереглись також у деяких селах, наприклад у Нересниці та Усть-Чорній.

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Паровози класів KkStB A (1917—1937 рр.), Dt (1927 р.), D (1929—1949 рр., 6 шт.), Dn2t (1914—1941 рр., 4 шт.), Ct (1908—1922 рр., 3 шт.), C; тепловози: ТУ2 (2 шт.), ТУ3 (2 шт.), ТУ4 (5 шт.), ТУ6Д (2 шт.), ТУ7 (5 шт.), М11; рейкові автомобілі «Волга», ГАЗ, ЗИЛ, дрезини.

Майбутнє залізниці[ред. | ред. код]

Існує ідея відновлення Усть-Чорнянської залізниці (або, принаймні, її відтинку від смт Тересва до с. Нересниця), оскільки насипи та невеликі містки в багатьох місцях непогано збереглися. Проте для цього потрібні досить великі капіталовкладення або спонсорські кошти. Відновлена залізниця служила б не лише для потреб місцевого населення, але й як значний і перспективний туристичний об'єкт.