Утер Пендрагон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Утер Пендрагон
Утер Пендрагон. Говард Пайл, ілюстрація до книги «Історія короля Артура і його лицарів», 1903.
Діяльність монарх
Посада король
Батько Костянтин ап Кономор
Брати, сестри Амвросій Авреліан, Digaind, Meriond і Ербін ап Костянтин
У шлюбі з Іґрейна
Діти Король Артур і Madoc ap Uthyrd

Утер Пендрагон (англ. Uther Pendragon, фр. Uter Pendragon, валл. Wthyr Bendragon, Uthr Bendragon, Uthyr Pendraeg) — легендарний король бритів, батько короля Артура[1].

Походження та ім'я[ред. | ред. код]

Ім'я Утер (валл. Uthr) в перекладі означає «жахливий» [2]. Епітет «Пендраґон»:

Утер Пендрагон був молодшим із трьох синів короля Костянтина (Констана)[1]. Згідно з циклом легенд про Грааль, старший брат Утера — Амвросій Авреліан перед битвою побачив у небі комету, схожу на дракона. Він сприйняв це знаком майбутньої перемоги і наказав зобразити на прапорах червоного дракона і сам прийняв прізвисько Пендрагон (за версією Гальфріда Монмутского це був сам Утер). Після його смерті Утер взяв цей псевдонім собі. За генеалогії Bonedd yr Arwyr(«Походження героїв»), крім Артура, у Утера була дочка Ганна, мати святої Нонни і баба святого Давида Валлійського[3]. Згідно з поемою Dialogue of Arthur and Eliwlod, в Утера був ще син Медок (Madoc ap Uthyr), батько Елівлода і зведений брат Артура.[4]

У ранній валлійській літературі[ред. | ред. код]

Утер неодноразово фігурує в ранній валлійськіій літературі, часто в зв'язку з Артуром. Він згадується в поемі артурівського циклу Pa gur yv y porthaur («Що за людина привратник?») [5] та увічнений в «посмертній пісні Утеру Піну» із Книги Таліесіна [6]. Тріади називають його творцем одного з «Трьох великих чудес острова Британія» якому його навчив мудрець Мену[7]

Легенда[ред. | ред. код]

Згідно з британськими міфами, Утер до безумства полюбив чарівну Іґрейну, дружину герцога Ґорлойса. Чарівник Мерлін запропонував Утеру свою допомогу. Король зможе провести ніч з Іґрейною за умови, що віддасть Мерліну на виховання дитину, яка народиться. Утер погодився і, набувши за допомогою магії Мерліна зовнішності герцога Ґорлойса, оволодів Іґрейною, після чого і народився майбутній володар Камелота король Артур. Незабаром Утер у битві біля замку Тінтагіль убив Ґорлойса і одружився з герцогинею Іґрейною, а немовля Артура згідно з договором віддав магу Мерліну. Спочатку Мерлін виховував Артура сам, а згодом віддав дитину на виховання благочестивому серу Ектору, бо не сподівався, що спадкоємець престолу зможе зберегти чистоту душі, живучи при дворі, де панують ворожнеча і зло.

Відчуваючи наближення швидкої смерті і бажаючи зберегти королівство єдиним, Утер Пендрагон вирішив покласти край постійним ворожнечі й розбрату серед своїх лицарів та звернувся за допомогою до Мерліна, який, як і раніше, час від часу з'являвся при дворі Утера Пендрагона і не залишав короля своїми порадами. Мерлін після недовгих роздумів сказав Утеру:

"Для затвердження могутності роду твого треба тобі спорудити вічний Круглий Стіл, за яким було б місце лише наймудрішим і найхоробрішим лицарям твоєї землі. Нехай ці лицарі укладуть між собою вічний союз, щоб допомагати тобі і твоїм спадкоємцям, і нехай цей стіл стане запорукою безсмертя твого роду. Стіл повинен бути круглим, тому що всі лицарі, що сиділи за ним, будуть рівні між собою — старий і молодий, царського і селянського роду — всі повинні служити одному пану, Спасителю нашому, і ходити на подвиги в ім'я Христа, захищаючи слабких, пригноблених і утиснених. "

Зрадів Утер від такої пропозиції і доручив Мерліну цю справу. Коли все було готове, вибрали п'ятдесят найдоблесніших лицарів, і кожному призначив Мерлін його місце, а пригощав і обносив їх стравами сам король, і тоді тільки сів Утер за стіл, коли вони всі вже наситилися. Так бенкетували вони за цим столом весь тиждень Святої Трійці, і були великі веселощі в ці дні при дворі Утера. Коли ж роз'їхалися по домівках всі інші гості, лицарі і барони, дами і герцоги, звернувся король до тих, що сиділи за столом лицарів і запитав їх, що мають намір вони робити. І сказали вони всі, як одна людина, що хочуть залишитися жити в цьому місті, охороняти Круглий Стіл і звідси ходити на подвиги Христові. Дивувався король, що так легко само собою виповнилося його таємне бажання. Кожен лицар отримав за столом таке місце, якого б вистачило на трьох, і залишилося тільки одне незайняте місце. Мерлін сказав, що воно буде зайняте лише після смерті Утера, при його спадкоємцях, і щоб той з його нащадків, який займе це місце, був лицар, чистий душею і тілом, але спочатку повинен він буде зробити всі подвиги, пов'язані з пошуками Святого Грааля[1].

Сімейне дерево (за Мелорі)[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
г. Ґорлуа
 
 
 
 
 
 
Іґрейна
 
 
 
 
 
к. Утер Пендраґон
 
к. Лодеґранс
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
к. Уріенс
 
Фея Морґана
 
к. Нантрес
 
Елейна
 
к. Лот Оркнейський
 
Морґауза
 
Король Артур
 
 
 
Ґвіневра
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Івейна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
г. Санам
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ґавейн
 
Ґахеріс
 
Аґравейн
 
Ґарет Білоручка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ліонора
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мордред
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Борс
 
 
 
 
  • г. - герцог
  • к. - король

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Утер Пендрагон (Голова Дракона), МІФИ КЕЛЬТІВ. web.archive.org. 17 вересня 2017. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 7 березня 2021.
  2. The life of the king Arthur from ancient historians and authentic documents by Josef Riton esq.London.1825. p 54
  3. . html Genealogies from Mostyn MS. 117[недоступне посилання з липня 2019]
  4. / eagle.html Dialogue of Arthur and Eliwlod
  5. Pa gur yv y porthaur
  6. "The death-song of Uther Pendragon"
  7. The Welsh Triads Llyfr Coch Hergest. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 23 березня 2011.

Література[ред. | ред. код]

  • Bromwich, Rachel (2006). Trioedd Ynys Prydein: The Triads of the Island of Britain. University Of Wales Press. ISBN 0-7083-1386-8.

Посилання[ред. | ред. код]