Утрехтські караваджисти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тербрюгген, «Концерт», 1627, Лондон.

Утрехтські караваджисти - невелика група митців Голландії 17 століття, що творчо розвивала знахідки художника - реформатора живопису з Італії Караваджо (1571 - 1610).

Три несхожі майстри[ред.ред. код]

Особливу групу в мистецтві Голландії 17 століття посіли так звані утрехтські караваджисти. На відміну він головної купи художників протестантської Голландії, мешканці Утрехта залишились в лоні католицької церкви і довгі роки підтримували зв'язки з осередком католицизму і витончених мистецтв - Римом. Тут залюбки працювали представники нідерландського маньєризму попередньої доби, тобто 16 століття. Зв'язок з Римом і новітною течією в мистецтві - караваджизмом - успадкували саме утрехтці. Деякі з них десятиліттями жили і працювали в Римі - Хонтхорст, Бабюрен, багато обдарований Тербрюгген. До того ж Тербрюгген зустрічався в Римі з самим Караваджо і бачив його твори та вивчав їх. Розквіт творчості утрехтських караваджистів припав на перші 35 років 17 століття. За цей час Тербрюгген та Бабюрен померли, а Хонтхорст все більше відходив від настанов Караваджо. Але утрехтські караваджисти мали суттєвий вплив на художників-голландців з інших мистецьких центрів, серед них - Герріт Доу і сам Рембрандт,який ніколи не був в Італії. Багато спільного з утрехтськими караваджистами знайдено і в творах уславленого французького майстра з Лотарінгії на ім'я Жорж де ла Тур.


Хонтхорст[ред.ред. код]

Найбіль успішну кар'єру художника зробив Хонтхорст. Близько 1620 р. він повернувся з Італії в Голландію. Перші два роки працював в місті Гаага. Але мав небагато замов і збіднів, жив в кімнаті на даху. З 1622 р. - в рідному Утрехті, де став майстром художньої гільдії Св. Луки. Тут мав замови і отримав славу. Серед візітерів до майстерні Хонтхорста - був сам вельможний П.П.Рубенс, що покажчик художніх успіхів утрехтця Хонтхорста. У 1628 році працював в Лондоні по замовам короля Британії Карла 1-го Стюарта. Серед замовників художника був і король Данії Крістіан 4-й. Отже, Хонтхорст зумів зробити міжнародну художню кар'єру, що вдавалося не кожному.

В 1637 році Хонтхорст знову в Гаазі, яку тепер вдалося підкорити : він фаворит Фредеріка Хендріка, герцога Оранського. Гаага була домівкою Хонтхорста 15 років. У 1652 він повертається в рідний Утрехт, де жив до смерті у 1656 році.

Тербрюгген[ред.ред. код]

Неофіційним суперником Хонтхорста в Утрехті став художник Тербрюгген. Він теж подорожував до Італії, де бачив на власні очі картини Караваджо. Він повернувся в Утрехт раніше за Бабюрена і Хонтхорста. Це Тербрюгген приніс першим в Утрехт звістку про дивні художні знахідки Караваджо. А музичні картини Тербрюггена стали прямим і творчим продовженням найкращих музичних сцен Караваджо і його найталановитіших послідовників. Музи́ки на картинах Тербрюггена дійсно занурені в музику, а не в залицяння чи флірт, як у Хонтхорста.


Бабюрен[ред.ред. код]

худ. Бабюрен, лютнист, 1622, Утрехт, Центральний музей.

День, рік і місто народження Дірка ван Бабюрена невідомі. Приблизно його віносять до 1595 року. Вже у 1611 році його записали у гільдію Св.Луки Утрехта, що давало право на фахову діяльність. Його вчителем був Паулюс Морелсе( 1571 - 1638), декан гільдії художників міста Утрехт. Художник і архітектор, Морелсе теж був в Італії і міг багато чому навчити молодика Бабюрена.

Приблизно з 1612 року Бабюрен в Римі.Твори на біблійні теми і роботи в римських церквах доводять, що родина і сам Бабюрен були католиками. Молодий художник звернув на себе увагу особистого лікаря папи римського Урбана 8-го Джуліо Манчіні і той писав про Бабюрена в своїй книзі. Меценатом молодого художника був і маркіз Вінченцо Джустініані. Художня манера Бабюрена склалась під впливом Караваджо і його римських послідовників.Роботи римського періоду більш старанні і добре виписані, але далекі від витонченості і шляхетності творів Ніколо Реньєрі чи Валантена де Булонь.В Римі жив в приході церкви Сан Андреа делле Фрате, добре обжитому художниками іноземцями.

Через 8 років Бабюрен повернувся в Утрехт. Батьківщина зустріла хворобою батька і його смертю. Після похорон займався справами родини і багато працював як художник. Створив для аристократа Фредеріка Хендріка Оранського декілька портретів римських імператорів. В лютому 1624 року нестарий ще Бабюрен помер.

Утаємничений Матіас Стомер[ред.ред. код]

Навіть серед талановитих утрехтських живописців особливе місце посів утаємничний Матіас Стомер,католик-фламандець, що перебрався в Італію та залишився там на все життя. А картини Стомера, надзвичайно високих мистецьких якостей, стали надбанням культури двох країн - Італії і Голландії 17 століття.


Трагічні події життя чи моральність вчинів людей мало зачіпають Хонтхорста. Він нейтрально змальовує пьяненького скрипаля чи чоловіка і жінку, що відверто фліртують , граючи на музичних інструментах. Гра жінки на лютні часто передувала домовленості про ціну на секс послугу. Нічна сцена в картині Хонтхорста «У сводні» саме про це, в руці нічного залицяльника кошель з грошима... Показовою є і картина «Бенкет блудного сина». Художник бере легковажний момент - сам бенкет, веселощі на батьківські гроші, за якими будуть бідність і каяття. А ні бідність, а ні каяття Хонтхорста ніяк не приваблювали. Добре намальована картина стала легковажною розповіддю про марнування життя без осуду художником неблагодійного вчинку.

Деякий час Хонтхорст і Матіас Стомер наче йдуть поряд.У Хонтхорса є картина з художником-читачем вночі(палац Барберіні, Рим ),і у Стомера є картина «Юнак читає біля свічки( художник? )». Обидва малювали «Поклоніння пастухів». Але Хонтхорст повернеться в Голландію, де розтренькуватиме талант на офіційні портрети і легковажні картини.

Навпаки, моральність і оцінка вчинків людини хвилюють Стомера. Герої Біблії і герої давньоримської історії - постійні персонажі його картин. Про захисника Риму Сцеволу він намалює декілька картин, уславивши самопожертву і здатність людини на героїчний вчинок.

Матіас Стомер назавжди залишиться в Італії, покине Рим і оселиться в південній частині країни, де не буде писати легковажних картин. І - кане в безвість, попри могутній талант і можливість стати уславленим не менше Хонтхорста.

Любов колекціонерів[ред.ред. код]

Картини утрехтських караваджистів залюбки колекціонували. Так, картини майстрів Голландії і Фландрії 17 століть збирав колекціонер з Петербурга Щавинський Василь Олександрович ( 1868 - 1928), українець за походженням. Колекціонуванням Василь Андрійович захопився у 1906-08 роках, коли найкращі твори вже розійшлися по приватним і великим музейним колекціям. Але його збірка мала близько 150 картин,яку по заповіту отримав Київ.

Більш наполегливим і вдалим був колекціонер з Петербурга Петро Семьонов-Тян-Шанський.Не маючи значних коштів, як Богдан і Варвара Ханенки чи Нечаєв-Мальцев, Семьонов збирав потроху, роками вистежуючи потрібного майстра чи навіть необхідний період. Він звертав увагу не на модність того чи іншого майстра, а на мистецькі якості полотен, їх збереженість, сюжет,мистецький центр походження картини. Сам не одноразово виїжджав у Голландію, де вивчав картини і купував потрібні. В його колекції були портрет пензля Рембрандта, два полотна вчителя Рембрандта - Пітера Ластмана, картини Матіаса Стомера, Хонтхорста.

За 50 років він зібрав 720 картин і майже 3.500 гравюр західно-європейських майстрів. У 1910 році колекцію отримав музей Ермітаж. За часів СРСР більшовицький уряд Москви неповажно поставився до колекції науковця та колекціонера і частково вона була розпродана за кордон.

Джерела[ред.ред. код]

  • Всеобщая история искусств, Т 4, «Искусство», 1963 (рос)
  • Кузнецов Ю.И., « Голландская живопись 17-18веков в Єрмитаже»,Л, «Аврора», 1979 (рос)
  • Caravaggso and His Followers. Aurora Art Publishers 1975 (англ)
  • Taco Dibbits: Prolog: Caravaggio, die Utrechter Caravaggisten und der junge Rembrandt. In: Ausstellungskatalog Rembrandt und Caravaggio. Rijksmuseum und Van Gogh Museum, Amsterdam, 24. Februar bis 18. Juni 2006.
  • Jochen Sander (ed) (2009) CARAVAGGIO in Holland: Musik und Genre bei Caravaggio und den Utrechter Caravaggisten. ISBN 978-3-7774-8065-7.

Див. також[ред.ред. код]