Утьосов Леонід Осипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леонід Осипович Утьосов
Utiosov.jpg
кадр з фільму "Веселі хлоп'ята"
Ім’я при народженні Лазар Йосифович Вайсбейн
Народження 9 (21) березня 1895(1895-03-21)
Одеса
Дата смерті 9 березня 1982(1982-03-09) (86 років)
Москва
Нагороди
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

Леонід Осипович Утьо́сов (справжнє ім'я Лазар (Лейзер) Йосифович Вайсбейн; * 9 (21) березня 1895(18950321) , Одеса — † 9 березня 1982, Москва) — російськомовний радянський артист естради, співак і кіноактор, народний артист СРСР (1965).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився у Одесі, у багатодітній родині. Вчився у комерційному училищі, паралельно брав уроки музики. Деякий час був гімнастом у бродячому цирку. З 1912 року виступав у Кременчуцькому театрі мініатюр; тоді ж взяв собі псевдонім Леонід Утьосов.

З 1913 року працював в Одесі у театрах Великий Рішельєвський, Малий Рішельєвський, Херсонський театр мініатюр, пересувний театр мініатюр «Мозаїка».

З 1917 року працював у Москві та Петрограді (Ленінграді).

У серпні-вересні 1918 року вперше у Києві в Інтимному театрі виступав з концертами Леонід Утьосов.[1]

У 1928–1929 роках заснував джаз-оркестр. У 1929 році оркестр дав перший концерт під назвою «Теа-джаз». Це відбулося у ленінградському Малому оперному театрі.

У роки війни вів активну концертну діяльність на фронтах.

Помер у Москві, похований на Новодівочому цвинтарі. Його іменем названа вулиця в Одесі, на вулиці Дерибасівській йому встановлено пам'ятник.

Фільмографія[ред.ред. код]

Пам'ятник Л.Утьосову в Одесі
  • 1919 — Лейтенант Шмідт — борець за волю (рос. Лейтенант Шмидт — борец за свободу) — адвокат Зарудний
  • 1923 — Торговельний дім «Антанта і К» (рос. Торговый дом «Антанта и К») — Петлюра
  • 1926 — Кар'єра Спірьки Шпандиря (рос. Карьера Спирьки Шпандыря) — Спірька Шпандырь
  • 1928 — Чужі (рос. Чужие) — червоноармієць Єгоров
  • 1934 — Веселі хлоп'ята (рос. Весёлые ребята) — Костя Потєхін
  • 1940 — Фільм-концерт (Концерт на екрані) (рос. Фильм-концерт (Концерт на экране)) — виконавець пісень
  • 1942 — Концерт фронтові (рос. Концерт фронту) — виконавець пісень
  • 1954 — Веселі зірки (рос. Весёлые звёзды) — виконавець пісень
  • 1963 — Мелодії Дунаєвського (рос. Мелодии Дунаевского, удожньо-документальний)
  • 1971 — З піснею життям (рос. С песней по жизни, художньо-документальний)
  • 1974 — Петро Мартинович і роки великого життя (рос. Пётр Мартынович и годы большой жизни, художньо-документальний)
  • 1975 — Аркадій Райкін (рос. Аркадий Райкин, документальний)
  • 1980 — Я мить чудову пам'ятаю (рос. Я помню чудное мгновенье, документальний)

Нагороди і почесні звання[ред.ред. код]

Книги, написані Л. Утьосовим[ред.ред. код]

  • Утёсов Л. О. Записки актёра. — М., 1939.
  • Утёсов Л. О. С песней по жизни. — М., 1961.
  • Утёсов Л. О. Спасибо, сердце! Воспоминания, встречи, раздумья. — М., 1976.
  • Утёсов Л. О. Прости-прощай, Одесса-мама! (Стихи. Сост. А. Г. Иванов). — М., 2003.

Цікавинки[ред.ред. код]

Одного разу до Утьосова прибіг товариш, куплетист Лев Зінгерталь, що в артистичному світі мав прізвище «Улюбленець півдня Росії» із жалями, що у нього вкрали фрак, а без вбрання на сцену не випускали. Утьосов негайно рушив до кафе «Фанконі», де знаходився «штаб» Мишка Япончика. Япончик запрошує співака до столика, проте Утьосов відмовляється, оповівши про крадіжку фрака. На це Япончик наказав «повернути актору шматок хліба» (фрак): через півгодини Утьосов повернувся до театру, де його чекав із кольору землі лицем Зінгерталь, та оповів, що люди Япончика привезли 18 фраків.

Література[ред.ред. код]

Поштова марка Росії із серії «Популярні співаки російської естради», присвячена Леоніду Утьосову, 1999
  • Бейлин А. Леонид Утёсов. // У кн.: Воображаемый концерт. Рассказы о мастерах советской эстрады. — Л., 1971, с. 102–105.
  • Булгак Л. Г. Леонид Утёсов. // У кн.: Певцы советской эстрады. [Вып. 1.] — М., 1977, с. 3—20.
  • Дмитриев Ю. А. Леонид Утёсов. — М., 1982.
  • Скороходов Г. А. Звёзды советской эстрады. — М., 1982; 2-е изд.: М., 1986 (розділ «Секрет Утёсова», с. 18-33, 2-е вид. с. 25—43).
  • Ревельс А. С. Рядом с Утёсовым. — М., 1995.
  • Неизвестный Утёсов. Упорядник Г. А. Скороходов. — М., 1995.
  • Акимов В. В. Леонид Утёсов. — М., 1999.
  • Хорт А. Н. Король и свита. Забавные картинки из жизни Леонида Утёсова, его друзей и его Одессы. — М., 2000.
  • Скороходов Г. А. Леонид Утёсов на эстраде, на пластинках и в кино. // У кн.: Скороходов Г. А. В поисках утраченного. — М., 2000, с. 3—24.
  • Погадаев В. А., Погадаева П. В. П. Рамли и Леонид Утёсов: параллели творчества. // У кн.: Малайско-индонезийские исследования. Выпуск 16. М., Общество «Нусантара», 2004, с. 208–218.
  • Pogadaev Victor, Pogadaeva Polina. Ramlee and Leonid Utesov: Parallels of Creativity. // У кн.: P. Ramlee di Cakera Nusantara. Editor Awang Azman Awang Pawi, Khor Chooi Lian. Universiti Malaysia Sarawak, Kota Samarahan, 2005, p. 239—249.
  • Скороходов Г. А. Диски Леонида Утёсова. // У кн.: Скороходов Г. А. Тайны граммофона. Всё неизвестное о пластинках и звёздах грамзаписи. — М., 2004, с. 36—57; Отколовшийся Яков Скоморовский. // Там же, с. 57—65.
  • Сафошкин В. Д. Леонид Утёсов. — М., 2005.
  • Олексій Надемлінський про Антоніо Страдіварі, Михайла Грушевського, Джима Корбетта, Леоніда Утьосова, Сальвадора Далі / О. Надемлінський. — Київ : Грані-Т, 2007. — 144 с. (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-292-381-0 (рос.)
  • Гейзер М. М. Леонид Утёсов (серія «Жизнь замечательных людей»). — М., 2008.
  • Клитин С. С. Теа-джаз Л. Утёсова. // У кн.: Клитин С. С. История искусства эстрады. Учебник. — СПб., 2008, с. 342–345.
  • Надеждин Н. Я. Леонид Утёсов: «Тебе не хочется покоя…»: [біографічні оповідання] (серія «Неформальные биографии»). — М., 2011.

Посилання[ред.ред. код]