Ушкуйники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ушкуйники — вільна людина, що входила у збройну дружину, яку споряджали новгородськы купцы та бояри, що їздили на ушкуях та займалася торговим промислом та набігами на Волзі, Камі; повольники (на Русі XIV — XV ст.). Також новгородські ушкуйники промишляли на північних річках [1] [2] — в Новгородській та Вятській землях XIV — XV століттях члени збройних дружин, які формувалися для захоплення земель на Півночі та торгових експедицій на Волгу та Каму.

Загальноприйнята теорія про ушкуйників спирається на версію Русі про розбійницькі набіги, відомі також у варягів та вікінгів.

Однак існує інша думка, яка всіляко заперечується частиною істориків. Вона пов'язана із захистом Новгородських земель ушкуйниками. До такого висновку можна прийти, якщо звернути увагу на літописні тексти про похід ушкуйників на шведів та лівонців. Саме ушкуйники змушують шведів підписати мирний Оріховецький договір. А це прерогатива посадського війська та посадника Новгорода Великого. По річках та морях новгородські молодці рухалися на судах — ушкуях, за що і отримали прізвисько «Ушкуйники». Деякі лінгвісти, наприклад, Макс Фасмер, вважають, що слово «ушкуй» походить від древньовепського слова «човен». Але ймовірніше, що судна були названі по імені полярного ведмедя — ушкуя. До речі, назва «ошкуй» полярний ведмідь було у поморів ще в XIX столітті. Непрямим аргументом на користь другої версії служить і те, що нормани називали свої бойові судна «морськими вовками». На високому носі ушкуя красувалася різьблена голова ведмедя.

Ушкуй[ред.ред. код]

Ушкуй — використовуване на Русі парусно-гребне судно XI — XV ст. Походить від назви річки Оскуй — правої притоки Волхова у Новгороді, де новгородці будували човни звані ними «Оскуй», або «ушкуй»[3]. Виготовлялися в двох варіантах: для сплаву по річці і для моря. Довжина ушкуя становила 12-14 метрів, ширина 2,5 метра. Висота борту близько 1 метра та осадка до 60 см. Місткість до 30 осіб. У морському варіанті використовувався косе вітрило і по обох кінцях корпусу судна робилися трюми. Річковий ушкуй мав пряме вітрило та повністю відкриту палубу без трюмів. В обох варіантах замість керма використовувалося кормове весло[4][5].

Передумови до виникнення[ред.ред. код]

Зважаючи близьке сусідство та активні контакти Новгорода (та Північно-Західної Русі в цілому) з варязькими та норманськими землями та племенами, певна частина жителів регіону могла проявляти достатньо поширений на ті часи подібний стиль поведінки. Їх появу відносять до XI ст. У 1088 болгари камські, як повідомляє літопис, взяли Муром. Татищев на підставі наявних у нього списків робить висновок, який приймає і Соловйов, що болгари мстилися русичам за розбої на Оці і Волзі, що шкодило болгарській торгівлі. Можна вказати і ранніші факти, що свідчать про існування ушкуйників на початку XI століття в «серці» ушкуйництва, у Великому Новгороді — наприклад, похід новгородських ушкуйників в Югру, до 1032.

В інших регіонах Русі ушкуйництво не досягало таких розмірів, як в Новгороді, де з'явилася і сама назва - ушкуйники. Великі вольності, менші стримуючі елементи демократичної новгородської влади, постійна боротьба партій — все це породжувало в Новгороді особливий клас, що не приписувався до якої-небудь громади (як цього вимагали новгородські установлення для громадянської повноправності). Влада прагнула звільнитися від подібних буйних елементів населення та вказували їм справу — розширювати межі Новгорода; землевласники та промисловці користувалися ними як захисниками своїх інтересів від іноземної експансії; найчастіше, ушкуйники здійснювали свої походи на свій страх та ризик.

Все це викликало невдоволення у сусідів. Не раз московське військо підходило до Новгороду, змушуючи новгородців платити величезну данину. Тим не менш, незважаючи на шантаж московських князів, ушкуйники продовжували свої походи.

Ушкуйники в ХХ столітті[ред.ред. код]

У 1924 про ушкуйники згадали організатори російського емігрантського руху. В Англії та США частина скаутів стали називати себе «роверами». В англійській традиції цим словом позначали піратів, корсарів, що відрізнялися своєю хоробрістю та підприємництвом. Тоді російські емігранти вирішили називати російських скаутів «ушкуйниками». Кілька років у 1920-х цей термін використовувався, а потім зник.

Література[ред.ред. код]

  • Н. І. Костомаров. Історіческія монографіі та ізслѣдованія. — Т. 8. — СПб.: Тип. К. Вульфа, 1868. — з. 119 — 124.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]