Фабіян Абрантович

Фабія́н Абранто́вич (14 вересня 1884, Новогрудський повіт, Західна Білорусія — 2 січня 1946, Москва) — білоруський релігійний і громадський діяч, католицький священик західного і східного обрядів, публіцист, філософ. Монах Ордену Маріан, архімандрит.

Життєпис

Освіта

Закінчив католицьку Петербурзьку духовну семінарію (1906), католицьку Імператорську Петербурзьку духовну академію з мірою магістра богослов'я (1910), захистив докторську дисертацію на філософському факультеті Лувенского університету у Бельгії (1914, тема дисертації : "Філософські коцепции світогляди Н. О. Лосского")

Священник і вчитель

• З 11 листопада 1908 - священик.
• В 1910-1912 викладав в гімназії при римокатолической церкві святої Катерини в Петербурзі і в Імператорському училищі правознавства.
• З 1914 викладав філософію, соціальне вчення церкви і спів в католицькій Петербурзькій духовній семінарії. Одночасно був законовчителем в Петроградській Константиновской жіночої гімназії при Імператорському Жіночому інституті.
• В травні 1917 - один з організаторів першого З'їзду білоруських священнослужителів в Мінську. Був одним з лідерів білоруської організації "Християнське демократичне об'єднання".
• В 1918-1920 - ректор знову створеної католицької Мінської духовної семінарії.
• З 1919 - прелат мінського кафедрального капітулу.
• В 1920, після заняття Мінська військами Червоної армії, семінарія була перенесена в Пинск (що знаходився тоді на території Польщі), де о. Фабиан був професором і духівником семінарії.
• В 1926 поступив в Друйский монастир.

Діяльність в Харбіні

У 1928 був призначений Апостольським адміністратором для католиків східного обряду в Харбіні (спочатку його паства складалася з 18 чоловік). Керував будівництвом храму в Харбіні, організацією і діяльністю ліцею святого Миколая для юнаків, конвенту урсулинок для дівчат і притулку сестер францисканок для дівчаток. Заснував в Харбіні монастир Ордену Мариан, випускав газету "Католицький вісник".

Арешт і смерть в ув'язненні

У 1939 знаходився в Римі на капітулі марианского ордену, а потім попрямував на свою батьківщину - Західну Білорусію. Відвідав у Львові митрополита Андрія Шептицького. Унаслідок уведення радянських військ у Західну Білорусію і Західну Україну у вересні 1939 не зміг повернутися в Харбін. При спробі перейти новий радянсько-німецький кордон був заарештований 25 жовтня 1939. Перебував у львівській в'язниці, був звинувачений в антирадянській діяльності і в шпигунстві на користь Ватикану.

Один з його сусідів по камері згадував: "Я пробув разом з ним тільки три дні. Один раз упродовж цих трьох днів я бачив його після допитів, усього побитого, знівеченого, залитого кров'ю: на того, що лежить на землі поставили крісло і топталися по ньому, потім знову били до крові ногами."

У січні 1940 був переведений у Москву. Під час слідства у Львові і Москві винним себе не визнав. 23 вересня 1942 Особливою нарадою при НКВД СРСР був визнаний винним у боротьбі проти революційного руху і нелегальному переході через кордон і засуджений до укладення в таборі строком на десять років. Помер у Бутирській в'язниці 2 січня 1946.

Беатифікація

В 2003 почався процес канонізації архімандрита Фабіана Абрантовича.

Джерела

• Биография. Архимандрит Фабиан Абрантович MIC. Католические Новомученики России (рос.) (Перевірено 14 січня 2011)
• Биографическая справка. О. Фабиан Абрантович MIC. Католические Новомученики России (рос.) (Перевірено 14 січня 2011)