Фавн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Статуя Фавна в Помпеях

Фавн (лат. Faunus від favere — сприяти, бути прихильним) — син Піка й Помони (варіант: Коненти); одне з найдавніших божеств у римській міфології; покровитель лісів, отар і пастухів. У давні часи римляни ототожнювали Ф. з грецьким Паном. Поет Горацій звертається до нього з такою молитвою: «Фавне, коханку полохливих німф, прошу тебе, прийди на мої поля і сонячні ниви й будь добрим до моєї молодої отари. Для тебе щороку забиваю молоденьке козеня і ставлю тобі повні келихи вина, для тебе старий жертовник оповивається клубами диму. А як настане твоє свято, худоба вільно гуляє на буйних пасовиськах, і все село виходить на луки, і вівці не бояться вовків. Дикий ліс осипає для тебе листя, а селянин на твою честь танцює і весело тупає в немилу землю». На честь Ф. у грудні справляли свято фавналії. Ф. приносили в жертву цапів, робили узливання молоком і вином. На честь божка як захисника отар від вовків (Ф. Луперк) 15 лютого влаштовували луперкалії. За міфами, Ф. мав дар провіщати людям їхню долю; той, хто бажав заглянути в майбутнє, повинен був заснути на шкірі принесеної в жертву вівці (інкубація). Звідси, можливо, епітет Ф. Інкуб. Сином Ф. й німфи Маріки був Латин.

Література[ред.ред. код]