Українська: Центром Коліївщини у 18 столітті став Холодний Яр на Черкащині. Головними отаманами повстання проти польського гніту виступили Іван Гонта та Максим Залізняк. Їм за декілька тижнів вдалося розпалити повстання майже по всій Україні. Селяни та козаки масово повставали проти шляхтичів та лихварів, які не давали життя українцям. Цю подію описував в багатьох творах Тарас Григорович. Найбільш доленосною фразою з його творів про цю подію є «і повіє новий вогонь з Холодного Яру». У 1768 році повстання охопило Черкащину, Київщину, Житомирщину. Військо Залізняка спробувало взяти штурмом Білу Церкву – одне з найбільш укріплених місць. Загони на чолі з Микитою Швачкою, Іваном Бондаренком та Андрієм Журбою оточили Білу Церкву проте не змогли її взяти, оскільки тут знаходився російський гарнізон. Повстання значний час мало успіх і давало надії на визволення України, проте обєднані зусилля мосоковських і польських окупантів придушили повстання, а ключові особи були страчені. Найбільшу роль як мстителя і судді за погроми відіграв польський гетьман Ксаверій Браницький, який особисто захопив у полон 2000 гайдамаків і кожному з них призначав покарання: страта через повішення, відрубання голови, четвертування і саджання на палю. За таку нелюдську і жорстоку різанину, Браницького з подання Єкатеріни ІІ за наказом короля Польщі Понятовського було нагороджено подарунком – найбагатшим в Україні староством – Білоцерківським. Саме тому 2 з наших скульптурок присвячені Микиті Швачці (у вигляді голки) та Максима Залізняка (у вигляді молота), що кололи та молотили ворогів України. Вони розміщені у тому місці, звідки гайдамаки намагалися взяти штурмом Білу Церкву.