Опис файлу

ОписРуїни Губківського замку Соколині гори.jpg	Українська: Руїни замку (мур.), с.Губків, Це фотографія пам'ятки культурної спадщини в Україні, номер у каталозі конкурсу «Вікі любить пам'ятки»: 56-204-0064
Час створення	11 жовтня 2014, 19:17:53
Джерело	Власна робота
Автор	Катеринич

Перш ніж їхати додому після відвідин Надслучанської Швейцарії піднявся на схил мальовничої Князь-Гори в Губкові. Була шоста година ранку, тому сонце щойно кинуло перший промінь на руїни древньої Губківської фортеці, заснованої у ХV столітті. На диво собі зустрів на вершині п’ятидесятиметрового кам’яного гіганта невеличку групку туристів. Вони всі не місцеві, дехто приїхав аж з Києва, аби глянути на знамениту архітектурну пам’ятку. «Ми вирішили прийти сюди зранку, щоб отримати подвійну енергію: від сонця та водночас від доторку до історії», – каже, посміхаючись, сорокарічна киянка Марія.

          Справді, в Губкові, що на Березнівщині(Рівненська область), є на що подивитись. З гір поволі спадає туман, і з висоти соколиного лету видно один-єдиний човен, що зоріє вдалині на срібних водах Случа. Рибалка знає свою справу. Але не із-за високих брил цю місцевість назвали Соколиними горами. Місцеві жителі розповіли мені колоритну легенду про Губківського князя, котрий мав дуже вродливу доньку. Вона, гуляючи на свято по той бік Случа, покохала молодого бідного парубка, і, звісна річ, багатий та впливовий батько заборонив доньці навіть думати про селянина. Розуміючи, що донька так просто не полишить першого кохання, князь посадив її у найвищу вежу замку. Одначе, почуття були настільки високими, що вночі зі сходом першої зірки парубок і юнка перетворилися в соколів – полетіли один одному на зустріч… Князь, довідавшись про втрату і зраду єдиної доньки, на весь вік прокляв молодят. Вони назавжди залишилися птахами. Місцеві старожили говорять, що й досі в небі інколи можна побачити двох соколів, які майорять під куполом білих хмар. Мабуть, саме через це й гори назвали Соколиними. 
           Тепер руїни Губківського замку – справжня пам’ятка, овіяна вітрами століть. Рай для туристів і насолода для істориків – ландшафтний заказник площею у 510 га, що охороняється законом. Випас худоби задля збереження унікальної рослинності даної місцевості заборонено, одначе ще вдосвіта біля мурів фортеці зустрічаю чорно-рябу, що задоволено смакує зеленню. Надслуччя починає грати водою, сонце встає десь із-за вербового лісу й дуже швидко набирає обертів. Якщо глянути зі сторін муру в іншій бік – можна помітити декілька порогів Случа. Вода б’ється об каміння, з шумом розсипається урізнобіч. Неподалік золотіє куполами сільська церква. Місцеві жителі поспішають на зустріч з духовністю – саме недільна відправа. 
            П’ятсот років тому Губківський замок мав чотири кутові вежі з бійницями, велику в’їзну браму і, за свідченнями краєзнавців, підйомний міст. Під замком знаходились льохи і в’язниця. Подейкують, він з’єднувався глибокими підземними ходами з Марининським православним чоловічим монастирем. «Зіпруся на тин, бо мені так легше, – каже місцевий старожил, 80-річна пані Устина, в якої запитав про історію замку, – ще з ХVІ ст. споруда стала власністю ковельського старости Богдана Михайловича Семашка, він укріпив вежі замку. А після смерті старшого Семашка замок перейшов у володіння його сина – феодала Олександра, що одним з перших на Волині прийняв католицьку віру, – розповідає бабуся, раптово переводячи погляд в бік неба і запрошуючи мене в дім, – дощ зараз буде, ховатися треба».											                                                                                Замок руйнувався неодноразово: у 1504 році пів фортеці знищили кримські татари, у 1569 році сотня козаків Григорія Лободи під час повстання Северина Наливайка теж штурмувала стіни замку. З ХVІІ століття володіння переходили у власність родини Даниловичів, згодом сімейства Центнерів. Саме в ті часи замком управляв бургомістр та лавники (члени міської управи). Наприкінці 1708 під час російсько-шведської (Північної) війни містечко Губків плюндрували війська Петра І, а шведські вояки поклали край славному існуванню древнього надслучанського укріплення. Вцілілі жителі спустилися нижче схилу річки і заснували село Людвіполь, що в часи Другої світової (а саме у 1946) було перейменоване на Соснове. Ця назва збереглася й до сьогодні. 
             Історію легендарної місцини досліджував краєзнавець і археолог Олександр Цинкаловський. З вуст мешканців Губкова він записав легенду про древні скарби замку. Казали, що колись пан Семашко сховав тут золоті монети та злитки, намиста й інші цінні речі. Люди неодноразово намагалися знайти скарби: побили стіни славного замку ломами й молотами, але чи знайшли золото – невідомо… Проходжу повз мури замку. Людей тут поки немає. Які загадки приховує це древнє місце? Від здогадок по тілу пробігають мурахи. Тут панує дух старовини. Мені згадується легенда про те, що десь біля Губкова схована булава видатного гетьмана Богдана Хмельницького, а охороняють її душі померлих козаків. Неподалік Соснового в минулому сторіччі дослідники знайшли цінне сховище римських монет, що, імовірно, датується ІІ століттям нашої ери.	
              Минувши Княжу гору, потрапляю до підніжжя піщаної Дзвонецької. За переказами, на цій горі під час страшного бою татари вирізали багато мирного люду, і зараз, якщо прикласти вухо до стін узвишшя, можна почути стогін людей і дзенькіт зброї. Саме тому гору іменують Дзвонецькою. Помічаю на пагорбі якісь дивні голубого кольору квіти. Вони ростуть навколо двох кам’яних валунів, які нагадують пару велетнів, що застигли від якоїсь дивної магії. Цей бескед є цінним для біологів та науковців, бо на Дзвонецькій горі росте близько 20 видів рослин, занесених до Червоної книги України. Досліджено, що в лісах поблизу Губківського замку можна було знайти десять видів орхідей, які зустрічалися раніше лише в спекотних тропіках. А ще тут квітне азалія. Вона окутана не меншою кількістю переказів, аніж ці чудові краєвиди на березі Случа. Легенький дощик, що почався з-півгодини тому, остаточно вщух. Повітря п’янко задзвеніло…
           Р.S: Надслучанський регіональний ландшафтний парк, що приваблює з усіх-усюд туристів, створено у 2000 році. Легенди свідчать, що в  ХVІ столітті місцевий князь взяв шлюб з швейцарською багатійкою, котра, побачивши мальовничу екзотику Надслуччя, вигукнула: «Тут моя друга Швейцарія!». Саме тому місцевість іменується Надслучанською Швейцарією. За статистичними даними населення села Губків становить 788 осіб, середня висота над рівнем моря – 196 м.
 
              Мандрував схилами Княжої та Дзвонецької гір Петро КАТЕРИНИЧ.

Ліцензування

Я, власник авторських прав на цей твір, добровільно публікую його на умовах такої ліцензії:

Цей файл ліцензований на умовах Creative Commons Із зазначенням автора - Розповсюдження на тих самих умовах 4.0 Міжнародна

Ви можете вільно:

• ділитися – копіювати, поширювати і передавати твір
• модифікувати – переробляти твір

При дотриманні таких умов:

• зазначення авторства – Ви повинні вказати авторство, надати посилання на ліцензію і вказати, чи якісь зміни було внесено до оригінального твору. Ви можете зробити це в будь-який розсудливий спосіб, але так, щоб він жодним чином не натякав на те, наче ліцензіар підтримує Вас чи Ваш спосіб використання твору.
• поширення на тих же умовах – Якщо ви змінюєте, перетворюєте або створюєте іншу похідну роботу на основі цього твору, ви можете поширювати отриманий у результаті твір тільки на умовах такої ж або сумісної ліцензії.

https://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0CC BY-SA 4.0 Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 truetrue

Це зображення завантажене в рамках проекту «Вікі любить пам'ятки 2014». Afrikaans ∙ Alemannisch ∙ azərbaycanca ∙ Bahasa Indonesia ∙ Bahasa Melayu ∙ Bikol Central ∙ bosanski ∙ brezhoneg ∙ català ∙ čeština ∙ Cymraeg ∙ dansk ∙ davvisámegiella ∙ Deutsch ∙ eesti ∙ English ∙ español ∙ Esperanto ∙ euskara ∙ français ∙ Frysk ∙ Gaeilge ∙ galego ∙ hrvatski ∙ Ido ∙ italiano ∙ latviešu ∙ Lëtzebuergesch ∙ Malagasy ∙ magyar ∙ Malti ∙ Nederlands ∙ norsk ∙ norsk nynorsk ∙ norsk bokmål ∙ polski ∙ português ∙ português do Brasil ∙ română ∙ shqip ∙ sicilianu ∙ slovenčina ∙ slovenščina ∙ suomi ∙ svenska ∙ Tagalog ∙ Türkçe ∙ Yorùbá ∙ Zazaki ∙ Ελληνικά ∙ беларуская ∙ беларуская (тарашкевіца) ∙ български ∙ кыргызча ∙ македонски ∙ русский ∙ српски / srpski ∙ українська ∙ ქართული ∙ հայերեն ∙ नेपाली ∙ हिन्दी ∙ বাংলা ∙ മലയാളം ∙ ไทย ∙ 한국어 ∙ +/−