Фальцет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Фальце́т (іт. falsetto від falso(італ.) — помилковий) або фістула — верхній головний регістр чоловічого співочого голосу, бідний обертонами, тембрально простіший від основного грудного голосу виконавця. Звучить м'яко, несильно й різко, іноді має глухе звучання.

Фальцет часто використається як прийом в естрадній і рок-музиці, а також для виконання оперних партій, теситурно написаних для кастратів (в сучасному варіанті, контртенорів і чоловічих альтів). Спів фальцетом властивий також в музичному фольклорі деяких народів (наприклад йодль у тирольців).

Віртуозне володіння фальцетом для сучасності є рідкістю, серед відомих співаків, що володіють цією технікою — Ерік Курманґалієв, Вітас, Ян Гіллан (рок-гурт Deep Purple), Йоун Тоур Бірґіссон (гурт Sigur Rós), а також Філіпп Жарускі. Із віком виконавця техніка фальцету стає дедалі важкчою через вікові зміни в будові голосового апарата.

[ред.] Джерела

• Використано матеріали зі статті в російській Вікіпедії.
• Використано матеріали зі статті в польській Вікіпедії