Фанагорія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 45°16′32″ пн. ш. 36°58′17″ сх. д. / 45.27556° пн. ш. 36.97139° сх. д. / 45.27556; 36.97139

Розкопки Фанагорії
Ancient Greek Colonies of N Black Sea.png
Вапнякова панель з надгробку у Фанагорії. Гріфон. Феодосія, краєзнавчий музей.

Фанаго́рія (грец. Φαναγόρεια) — давньогрецький поліс на Таманському півострові, розташований поблизу сучасного селища Сінного Темрюцького району Краснодарського краю, Росія.

Заснований в середині 6 ст. до н. е. вихідцями з міста Теос.

Був важливим торговельним і ремісничим центром Прикубання.

В добу античності[ред.ред. код]

Колись мешканці стверджували, що поселення заснували вихідці з Теоси, що врятувалися після навали перського царя Кіра Великого. Їх ватажком був Фанагор, на честь якого і було назване місто.

В період правління Перікла Фанагорія — велике місто, площа якого наближалась до 75 гектарів . З часом рівень моря в цій частині підвищівся. Дослідники вважають, що близько 25 га колишнього міста поглинуло море. Ця ділянка — відведена для підводної археології.

Населення Фанагорії займалось сільським господарством, рибальством, ремеслами і торгівлею. Головні торгові партнери — племена скіфів та сіндів.

З 5 століття до н. е. поліс входив до складу Боспорського царства, за винятком деякого часу в 1 ст. до н. е., коли за допомоги Риму здобув на деякий час автономію і дістав назву Агріпія.

За часів Боспорського царства місто мало статус другої столиці і була значним центром політичного та економічного життя держави.

В роки Мітрідатових воєн Фанагорія перейшла на бік Риму. Місто покарав боспорський цар Фарнак ІІ. Фанагорійці підняли повстання проти самого Мітридата Великого і вояки царя віддали Фанагорію повсталим.

У 2004 році під час археологічних розшуків в морі знайдено вапняковий надгробок дружини Мітрідата — Гіпсікратії.

За часів Стародавнього Риму Фанагорія зберігла значення важливого економічного та культурного осередку регіону. Занепад прийшов в часи Великого переселення народів. У 4 столітті н. е. Фанагорію зруйновали гуни.

В добу середньовіччя[ред.ред. код]

Місто вижило і після зникнення Римської імперії. Воно ввійшло до складу Візантійської імперії, потім — Хазарського каганату.

У 704 р. у Фанагорії оселився візантійський імператор-вигнанець Юстиніан II. Прихисток у Фанагорії йому надав зять — каган Ібузир Гляван. Імператор-вигнанець згодом зумів повернути собі престол у Константинополі.

Місто існувало до 1112 століть; частина його затоплена морем.

Вважається, що Фанагорія була столицею Великої Булгарії, хоча документами це не підтверджено.

За часів Оттоманської Порти (15-18 століття) тут існувало турецьке поселення.

18-19 століття[ред.ред. код]

Географічне розташування давньогрецької Фанагорії було встановлене ще у 18 столітті. Ці землі були відвойовані у Оттоманської Порти і увійшли до складу Російської імперії. На хвилі моди на античність знайдені тут написи прочитали і наново відкрили Фанагорію. 1822 року вояки російського гарнізону розкопали якийсь курган і наштовхнулися на стародавні вироби з золота та срібла. Курган пограбували, але чутка про знахідки дійшла до науковців у столицях. У Фанагорійському городищі почали копати як шукачі наживи, так і науковці. До значних знахідок науковців у 1860-х рр. належить розкоп кургану «Велика Близниця». Його відносять до культури синдів, а ньому було багате поховання жриці богині Деметри.

Фанагорійські знахідки[ред.ред. код]

Праворуч — богиня Афродита, що народжується з мушлі. Фанагорія. 5 ст. до н. е. Ермітаж.

Греки — колоністи мимоволі приймали чимало місцевих звичаїв, якщо ті допомагали вижити в новому географічному та культурному оточенні. Але в 5-4 століттях до н. е. грецькі поселенці ще міцно тримались за культуру і вірування своїх предків. Саме до цього періоду і належать відомі нині знахідки 1869 року з жіночого поховання в Фанагорії (курган «Велика Близниця»).

Було знайдено декілька золотих прикрас, бронзове дзеркало, керамічні скульптурки та декілька фігурних флаконів. Серед них — три лекіфи.

Фігурний керамічний посуд знаходили і раніше, і пізніше на теріторіях колишнього Боспорського царства. Але їх мистецька вартість значно поступалася знахідкам з Фанагорії. В похованні знайдено -

  • Фігурка грекині з шкатулкою-цистою в руках
  • Фігурка крилатого юнака-демона (син бога вітру Борея — Бутес), що танцює біля вівтаря
  • яскраво розфарбований птах
  • богиня Афродита, що народжується з мушлі
  • фантастична тварина — крилатий сфінкс з головою жінки-красуні і розкішною діадемою на голові.

Дві останні посудини — флакони для благовоній, створені в Аттиці і привезені у Фанагорію. Вони стали справжньою мистецькою і науковою сенсацією, адже зберіглися без пошкоджень та утримали первісне розфарбування, яке мали і давні архітектурні споруди, і грецькі скульптури, що зникли.

Фанагорійський сфінкс з головою жінки-красуні — не має нічого спільного зі страшним і непізнанним демоном смерті доби Стародавнього Єгипту та грецької доби архаїки. Фанагорійський сфінкс — істота приємна, тендітна, незважаюч на левині лапи і левиний тулуб. Приємне враження від фантастичної істоти посилюють рожеві і блакитні фарби щок, крил та постаменту фігури.

Розкопки в 20 столітті[ред.ред. код]

Археологічні розшуки на теріторії городища та в морі ведуться щорічно с 1936 року. Вимушена перерва була зроблена під час війни 19411945 років. Головні об'єкти досліджень — декілька тисяч поховань на місцевому цвинтарі, що охоплює стародавнє місто з трьох боків. Серед знахідок — мармурові, дерев'яні та вапнякові саркофаги, керамічні і металеві речі з поховань.

Розшуки веде Інститут археології РАН. Черговий головний керівник експедиції — В. Д. Кузнецов.

Монетні скарби[ред.ред. код]

Унікальність Фанагорії — в наявносту культурного шару, що досягає семи метрів. Серед корисних для науковців знахідок — монетні скарби. Так, 1985 року в селищі Приморське, неподалік Фанагорії, був знайдений скарб античних монет, що нараховував близько 5.000 монет.

Кількість монет в новому монетному скарбі — трохи менше 8.000. Його особливості — дрібні монети з міді і одна з срібла. Перші дослідження скарбу виявили чекани тринадцяти різних античних центрів, серед яких -

  • Кос
  • Іас
  • Ефес
  • Кнід
  • Мінд
  • Родос
  • Лампсак
  • Аріканда
  • Мітілена
  • Колофон
  • Гераклея Понтійська та ін.

За припущеннями — володар грошей, торговець сільськогосподарськими продуктами, що торгував як з місцневими мешканцями, так і з іноземцями. Часовий діапазон монет 4-1 століття до н. е. Нерозкопані ділянки Фанагорії обіцяють нові знахідки. Аби зберігти для науки і нащадків античну Фанагорію, бажано створити на її залишках новий історико-археологічний і туристичний центр, які з'являються на півдні Російської Федерації після розпаду СРСР і змін державних кордонів 1991 року.

Науково-культурний центр «Фанагорія»[ред.ред. код]

Гроші на створення науково-культурного центру «Фанагорія» надав благодійний фонд «Вільне діло» Олега Дерипаски. Центр побудували в селищі Сінне неподалік від східного некрополя Фанагорії і урочисто відзначили його відкриття в жовтні 2012 року. Фонд Олега Дерипаски витратив на його будівництво і облаштування 98 000 000.

Фонд опікувався відомим археологічним об'єктом на півдні сучасної Росії з 2004 року. За планом тут буде створений історико-архологічний музей-заповідник. Заплановано створення наукової бібліотеки, що висвітлюватиме античний, давньоримський та візантійський періоди історії нинішніх південних земель Російської Федерації та Криму та відповідних періодів історії Стародавніх Греції, Риму і Візантії. Продовжаться і розкопки, незважючи на те, що частина античної Фанагорії нині затоплена морем.


Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 586(рос.)
  • Фанагория. По материалам Таманской экспедиции Института археологии РАН / Под редакцией В. Д. Кузнецова. М., 2008.
  • Кобылина М. М. Фанагория // Фанагория. Материалы и исследования по археологии СССР. № 57. М., 1956.
  • Атавин А. Г. Средневековая Фанагория и её место среди одновременных памятников Северного Причерноморья // Славяне и их соседи. Место взаимных влияний в процессе общественного и культурного развития. Эпоха феодализма. М., 1988.
  • Плетнёва Светлана Александровна, Фанагория / Города Таманского полуострова в конце VIII–XII веках // Крым, Северо-Восточное Причерноморье и Закавказье в эпоху средневековья. IV–XIII века. Археология. М., 2003.
  • The Princeton Encyclopedia of Classical Sites. (eds. Stillwell, Richard. MacDonald, William L. McAlister, Marian Holland). Princeton University Press, 1976. ISBN 0-691-03542-3.
  • North Pontic Archaeology: Recent Discoveries and Studies (ed. by Gocha R. Tsetskhladze). Brill Academic Publishers, 2001.

Посилання[ред.ред. код]