Фармакологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зауважте, що Вікіпедія не дає медичних порад та не гарантує достовірності наданої інформації!

Фармакол́огія — наука про ліки та дію їх на живий організм. Одна з найдавніших наук. яка виникла разом з медициною, але саме слово Ф. згадується в мед., літературі щойно з кін. 17 ст. Ф. розподіляється на загальну, яка вивчає механізми діяння ліків на живий організм, і приватну, що вивчає вплив окремих лікувальних препаратів на людину чи тварину.

Див. Фармакокінетіка, Фармакодинаміка, Токсикологія

Зміст 1 Історія 1.1 Історія в Україні 1.2 ХХ сторіччя 1.3 Сучасний стан 2 Література 3 См. також

[ред.] Історія

[ред.] Історія в Україні

Здавна в Україні ліки виготовляли народні знахарі, головним чином з трав, а іноді з тканин тварин, передаючи рецепти на їх виготовлення з роду в рід. З поширенням християнства виготовлення ліків поступово перейшло до монастирів, зокрема ченці Києво-Печерської Лаври лікували хворих та забезпечували їх ліками власного виробництва. Ліки виготовлювали також кустарі; їх завозили з чужоземних країн, де їх продавали в т. зв. «зелених» крамницях, разом з горілкою та різними спеціями. Відомо, що в 16 і 17 вв. вже існували рукописні книги про ліки, що їх називали «травниками», «зелейниками» або «вертоградами». Перші аптеки на Лівобережній Україні були утворені на поч. 18 ст., коли Петро І наказав відкрити по великих містах «казенні» та дозволив засновувати приватні аптеки, якими здебільша керували чужоземні аптекарі; працювали та вчилися у них також особи з місц. населення. Курс фармацевтичного навчання тривав 5 — 6 pp., після чого аптекарські учні складали іспити на звання «ґезель» та відряджалися до польових аптек на 2 — 3 pp. По відбутті служби вони мали право складати іспити на звання провізора і самостійно працювали як фармацевти. За Катерини II у 1787 був виданий перший аптекарський указ, який регламентував всю аптекарську справу в Рос. Імперії, у тому ч. й на Україні. Приблизно тоді ж вийшов у світ перший підручник з фармакології «Врачебное веществословие или описание целительных растений» (4 тт., 1783 — 89), що його написав лікар Н. Максимович-Амбодик. У 19 ст. при університетах були відкриті фармацевтичні відділи, а на мед. та ветер. фак. почалося викладання курсів фармакології. Відповідно до встановленого 1845 порядку, аптеки набирали учнів з осіб, які мали освіту не менше 6 клас класичної гімназії. Після трирічного навчання та іспитів вони одержували звання аптекарських помічників. Далі, після трирічної практики в аптеці та продовження Дворічного провізорського курсу при університеті і держ. іспитів, вони здобували дипломи провізорів. Згодом вони могли там також складати іспити і обороняти дисертації на звання маґістра фармації. Завідувати аптеками дозволялося тільки провізорам або магістрам. Лише в земських аптеках винятково могли працювати фельдшери під наглядом лікарів.

На українських землях, які в 15 — 18 вв. входили до складу Речі Посполитої, аптекарі мусіли відбути відповідний вишкіл і мати апробату Краківської Академії; у Львові вони створили професійну корпорацію.

На Західній Україні з кін. 18 ст. діяли австрийські закони, в 1920 — 30-их pp. поль. Аптекарські студії за Австрії тривали 2 pp., за Польщі — 4 pp. на фармацевтичних відділах Львівського Університету, по закінченні яких студент одержував титул магістра. У 1868 — 93 pp. у Галичині діяло Гал. Товариство Аптекарів (видавало 1871 — 1939 журн. «Czasopismo Towarzystwa Aptekarsikiego»).

[ред.] ХХ сторіччя

По революції 1917 р. підготову фармацевтів при аптеках скасовано. 1920 у Харкові засновано А. Розенфельдом Інститут Експериментальної Фармації. Фармацевтична та фармакологічна освіта мінялася багато разів; 1921 були засновані фармацевтичні навчальні інститути з 4річним курсом навчання (у Харкові й Одесі) та фармацевтичні технікуми з 3-річним навчанням (у Києві, Вінниці та Харкові); 1923 засновано хім.фармацевтичні фак. при Харківському та Одеському університетах; 1930 укр. фармацевтичні навчальні заклади перейшли з системи наркомату освіти до наркомату охорони здоров'я, після чого Одеський Інститут був перетворений на мед.аналітичний, а фармацевтичні технікуми на інститути з п'ятирічним терміном навчання. 1940 створено фармацевтичні фак. при Львівському Мед. Інституті та Київському Інституті для удосконалення провізорів. 1937 були введені звання кандидатів та докторів фармацевтичних наук. Після воєнного занепаду і відновлення (з деякими змінами) фармацевтичних інститутів 1954 створено курси удосконалення і спеціалізації фармацевтів та заочну підготову провізорів з осіб, які мають середню фармацевтичну освіту та стаж понад 5 pp. При Одеському Фармацевтичному Інституті утворено фак. заочної освіти.

Кадри фармакологів на Україні формуються в основному з лікарів, ветеринарів, хіміків та фармакологів. Розвитку фармакології сприяли праці О. Черкеса, П. Радіонова, Г. Петровського та ін. У розвитку фармацевтичної освіти на Україні чималу роль відогралй М. Валяшко (1874 — 1955), якого вважають за її засновника, та Я. Фіялков, який упродовж багатьох років завідував катедрою фармацевтичної хімії в Київ. Фармацевтичному Інституті. Укр. фармакологи з 1961 об'єднані в Наук. Фармацевтичне Товариство, яке через Всесоюзне Товариство підтримує зв'язки з Міжнар. організацією фармакологів, заснованою 1966. Див. також Аптеки.

В еміграції 1945 — 51 діяв фармацевтичний фак. при Укр. Техн.-Госп. Інституті в Мюнхені. Укр. аптекарі США і Канади є чл. Укр. Лікарського Товариства Півн. Америки, а його ж. «Лікарський Вісник» містить також дослідження з фармакології.

[ред.] Сучасний стан

В Україні функціонують навчальні заклади:

• Український національний фармацевтичний універсітет
• Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Історія фармацевтичної освіти у Львівському університеті налічує більш як 150 років і офіційно розпочалася у 1853 р., коли 8 листопада 1853 р., згідно з Патентом Імператора Австрії Франца Йозефа І, на філософському факультеті Львівського університету було відкрите фармацевтичне відділення. Упродовж 1853-1925 рр. фармацевтичне відділення функціонувало при філософському факультеті. У цей час відбулося відкриття перших кафедр, які й нині входять до складу фармацевтичного факультету Львівського національного медичного університету, а саме, фармакогнозії (рік заснув. – 1869), лікарської / медичної / біологічної хімії (рік заснув. – 1897). 30 червня 1924 р. за рішенням Вченої Ради філософського факультету фармацевтичне відділення у Львівському університеті було закрите. Однак, завдяки клопотанням аптекарів-фармацевтів Галичини після п’ятирічної перерви, у 1930 р. фармацевтичне відділення було відновлене як відділ у складі медичного факультету. При медичному факультеті фармацевтичний відділ функціонував до 1939 р., після чого був реорганізований у фармацевтичний факультет Львівського державного медичного інституту.

Науково-дослідні установи:

• ДНЦЛЗ

[ред.] Література

• Бычков М., Рачковский С. Фармацевтическое дело, его организация и законодательство. М. — Ленінград 1927;
• Клист И., Маймин С. Тридцать лет советской аптеки. М. 1948;
• Прусак А. Из истории аптечного дела на Руси. ж. Аптечное дело, ч. 4, 1953;
• Зархин И. Очерки истории ортечественной фармации. М. 1956;
• Сорок лет советского здравоохранения в СССР (1917 — 1957), гол. ред. Ковригина М. 1957;
• Schulz H. The Training of Pharmacists in Soviet Russia. Review of Eastern Med. Sciences. ч, 11 — 12, 1958;
• Rombieriński R. Historja farmacji. B. 1963.

[ред.] См. також

• Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)

Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.