Фаусто Соцціні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
FaustusSocinus.jpg

Фаусто Паоло Соцціні (також Фауст Социн; Fausto Sozzini, Faustus Socinus, Faustus Socyn, псевдоніми.: Dominicus Lopez Soc. Jesu, Prosper Dysidaeus, Prosper Gratianus(?), Felix Turpis v. Turpicio v. Turpilio v. Turpio Urbevetanus, Gratianus Turpio Gerapolensis; * 5 грудня 1539(15391205), Сієна — † 3 березня 1604, Луславіци) — релігійний діяч-реформатор італійського походження.

Коротка біографія[ред.ред. код]

Народився в багатій, відомій, значній родині правників. Прапрадід Маріано-старший (1397–1467), дід Маріано-молодший (1482–1556) були відомими в Европі. Відомим правником був батько Алессандро (1508–1541) — професор університетів Болоньї, Мацерато. Мати Аґнесса Петруччі теж походила з відомої родини, була правнучкою Папи Пія ІІ. Дитинство, крім 1553-57 (Болонья), провів у Сієні. Прихильниками реформації були 4 стриї: Леліо (1525-14 травня 1562, Цюріх) — антитринітарій, з 1547 року через це був в еміграції, рідко відвідував Італію; Камілло (змушений був виїхати до Швейцарії), Цельсо, Корнеліо (був арештований інквізицією в Скопето 17 вересня 1560). Діяльність вони проводили в Сієні, родинному маєтку Скопето. ФС сховався у Сієні чи околицях, може, попереджений Козімою де Медічі — владцею Тоскани, їх прихильником. 21 квітня 1561 залишив Сієну, поїхав до Ліону. Тут вів родинний бізнес, займався літературою. Поїхав до Цюріха після звістки про смерть стрия. Залишився тут, зберігаючи осторожність, побував у Базелі (тут мав дискусії з С.Кастельоном), Женеві, мав добрі стосунки з кальвіністами (зокрема, Вольф в Цюріху).

Наприкінці червня 1563 повернувся до Італії. Цей 12-річний період життя найменш вивчений. В 1565-68 перебував в Римі, правдоподібно як секретар аудитора Римської роти С. О. Раццільї, тоді познайомився з кардиналом Дж. Сірлетом (мав приязні стосунки); 1569-75 перебував на службі в княгині Ізабели де Медічі, її чоловіка Паоло Джодано Орсіні.

Дорогою до Семигороддя восени 1578 затримався в Кракові. В червні 1579 залишив Колошвар, виїхав до Кракова. Синод в Ракові 10 травня 1580 не прийняв його до Збору. У вересні 1580 року брав участь в дискусії антитринітаріїв з кальвіністами в Левартові. В лютому 1583 сховався в Павліковіцах Кшиштофа Морштина, щоб перечекати «бурю» в суспільстві через вихід його книги «Ad Iacоbi Paleologi librum, cui titulus est: Defensio verae sententiae de magistratu politico etc. pro Racoviensibus responsio, (Рaкув, 1581».

Важко пережив передчасну смерть дружини. В жовтні 1587 померли його тосканські протектори — великий князь Франческо де Медічі, його дружина Б'янка Капелло. Новий володар Тоскани Фердінандо де Медічі не відповідав на листи Фауста Соцціні з проханнями протекції. 1 червня 1588 інквізиція розпочала в Сієні заочний процес проти нього, який закінчився звичним вироком смерті 3 лютого 1591 року; це потягнуло процес конфіскації маєтків Ф. Соцціні, який закінчився по його смерті (1606 року); через це вів скромне життя, користувався допомогою приятелів, головно королівського медика Ніколо Буччеллі, польських одновірців. Через відсутність підсудного було спалено його опудало.

В серпні 1588 в Бересті на Синоді відбулося об'єднання з організацією Шимона Будного. 6 жовтня 1594 року був зневажений на вулиці Кракова слугами шляхтича Каспра Вернка через перехід на антитринітаризм його батька чи тестя. 29 квітня 1598 року студенти Краківського університету вдерлись до його помешкання, знищили книги, рукописи (зокрема, трактат проти атеїзму), його хворого витягли на вулицю, потягнули до Вісли топити; був врятований заступництвом кількох професорів на чолі з Марціном Вадовітою.

Незважаючи на тривале проживання в Польщі, мріяв повернутись додому, польську мову знав поверхово.

могила

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Ельжбєта Морштин (†вересень 1587), донька Кшиштофа; оженились в травні 1586 року. Донька Аґнєшка (нар. травень 1587) вийшла заміж за Станіслава Вішоватого, стала матір'ю социніанського мислителя Анджея Вішоватого.

Деякі погляди[ред.ред. код]

Суспільно-політична доктрина ФС сприймала приватну власність, підданство селян, отримання посад, звертання до суду з позовами. Декларуючи певний послух суспільній владі, ФС залишився по суті моралістом-аскетом, який не дуже цікавився суспільним життям. Участь у війні вважав негідною для християнина через ймовірне проливання крові (за ним, надзвичайно тяжкий гріх). Був противником смертної кари (як і анабаптисти).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Lech Szczucki. Socyn Faust Paweł (Sozzini Fausto Paolo) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000.— Tom XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 1-176.— S. 631–636.(пол.)