Фау-3

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прототип Фау-3

Фау-3 (нім. V-3) — гарматний комплекс, третя частина проекту «Зброя відплати» (нім. Vergeltungswaffe), що розроблявся німецькими військовими інженерами під кінець Другої Світової війни (Фау-1 і Фау-2 були літаючими бомбами і ракетами відповідно). Проектом керував Вальтер Дорнбергер. Конструктор гармати — головний інженер заводів фірми «Рехлінг» («Reichling Eisen-und Stahlwerke») Август Кондерс.

Історія[ред.ред. код]

Кодове ім'я проекту — Hochdruckpumpe (нім. — «помпа високого тиску»). Проект мав лише одну мету — помститися за нальоти союзної авіації на Німеччину зруйнувавши Лондон. Гарматний комплекс був в підземному бункері біля Маймоскуса (Mimoyecques) (Франція). Він складався з п'яти незалежних батарей, у кожній з яких було по одній супергаубиці довжиною 140 метрів (калібр 150 міліметрів), здатних доставити снаряд масою 140 кілограмів на відстань 165 кілометрів. Така фантастична дальнобійність досягалася за рахунок особливої конструкції ствола. Уздовж нього розташовувалися камери з додатковими зарядами вибухівки, яка детонувала саме в той момент, коли повз неї проходив снаряд. Скорострільність усього комплексу також була дуже високою — до 300 пострілів на годину.

Роботи в Маймоскусі почалися у вересні 1943 року. Сотні робітників (переважна більшість яких були в'язні концтаборів) викопали в пагорбі тунель глибиною 30 метрів і обладнали там бункер, укритий п'ятиметровим шаром бетону. Союзники швидко довідалися про це. Через два місяці почалися нальоти, але навіть п'ятитонні авіаційні бомби не могли пробити бункер.

Зброя була майже готова, коли 6 липня 1944 року три бомбардувальники з прославленої британської ескадрильї № 617 «Руйнівники дамб» (на їхньому гербі красувалася зруйнована гребля, через яку тече вода, з девізом: «Після нас — тільки потоп!») прорвалися через німецькі ППО і йдучи на мінімальній висоті, один з них зміг попасти надважкою бомбою «Tallboy» («Здоровань») у відкриту шахту бункера. Вибух відбувся на глибині 30 метрів, весь персонал і всі робітники були вбиті. Гарматний комплекс постраждав настільки, що вже не підлягав відновленню.

Технічні дані[ред.ред. код]

Артилерійське знаряддя мало повну довжину 124 м, калібр 150 мм, вагу 76 тонн. Ствол гармати HDP складався з 32 секцій довжиною 4,48 м; кожна секція мала дві розташовані по ходу стовбура і під кутом до нього зарядні камери (всього 60 бічних зарядних камер).

Знаряддя використовувало стріловидний оперений снаряд вагою до 140 кг і довжиною до 3250 мм. Заряд вибухової речовини в снаряді становив близько 25 кг. За розрахунках, дальність польоту стріловидного снаряду мала сягати 165 км.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]