Федеріка Могеріні
| Федеріка Могеріні італ. Federica Mogherini | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Federica Mogherini | ||||
 італ. Federica Mogherini | ||||
 2-й Верховний представник Європейського союзу у закордонних справах та політиці безпеки | ||||
| 1 листопада 2014 — 1 грудня 2019 | ||||
| Попередник | Кетрін Ештон | |||
| Наступник | Жозеп Боррель | |||
105-й  Міністр закордонних справ Італії | ||||
| 22 лютого 2014 — 31 жовтня 2014 | ||||
| Президент | Джорджо Наполітано | |||
| Прем'єр-міністр | Маттео Ренці | |||
| Попередник | Емма Боніно | |||
| Наступник | Паоло Джентілоні | |||
| Член Палати депутатів | ||||
| 28 квітня 2008 — 30 жовтня 2014 | ||||
| Президент | Джорджо Наполітано | |||
| Народилася |
16 червня 1973 (50 років) Рим, Італія | |||
| Відома як | політична діячка | |||
| Громадянство |
Італія | |||
| Національність | італійка | |||
| Освіта | Римський університет ла Сапієнца | |||
| Alma mater | Sciences Po Aix-en-Provenced | |||
| Політична партія |
Ліві демократи (1996—2007) Демократична партія (з 2007) | |||
| Батько | Флавіо Могеріні | |||
| У шлюбі з | Маттео Ребезані | |||
| Діти | Катерина, Марта | |||
| Професія | політика | |||
| Нагороди |
| |||
| Підпис |
 | |||
| federicamogherini.net | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
| обрано 30 серпня 2014, на посаді з 1 листопада 2014 | ||||
Федеріка Могері́ні (італ. Federica Mogherini; нар. 16 червня 1973, Рим, Італія) — італійська політик, міністр закордонних справ в уряді Маттео Ренці з 22 лютого до 31 жовтня 2014. Член Демократичної партії. Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки з 1 листопада 2014 до 1 грудня 2019.[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Дочка італійського художника-постановника і кінорежисера Флавіо Могеріні. Закінчила класичний ліцей і деякий час підробляла в колл-центрі. Вивчала політику (scienze politiche) в римському університеті Ла Сапієнца, захистила диплом з політичної філософії про зв'язок між релігією і політикою в ісламі в рамках проєкту «Еразмус» у Франції, за відомостями з особистого блога Могеріні, в Інституті вивчення і дослідження арабського світу і Середземномор'я (Istitut de Recherche et d'Etudes sur le Monde Arabe et la Méditerranée, IREMAM) в Екс-ан-Прованс, проте дана абревіатура застосовується для позначення Інституту вивчення і дослідження арабського та мусульманського світу (фр. Institut de recherches et d'études sur le monde arabe et musulman).
У 1990-х роках як волонтерка Італійської розважальної і культурної асоціації (ARCI) брала участь у національних та європейських кампаніях проти расизму і ксенофобії.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
З 1988 року член «Італійської комуністичної федерації молоді» — молодіжної секції Італійська компартії. Після саморозпуску Комуністичної партії та її трансформації у Демократичну партію лівих 1996 року Могеріні перейшла до молодіжної організації цієї новоствореної парті — «Ліві демократи» (італ. Democratici di Sinistra, DS)
З 2001 року член партії Ліві демократи, член Національної ради цієї ж партії, а пізніше член її Національного правління (Direzione Nazionale) і Політичного комітету. 2003 року почала працювати в партійному Департаменті зовнішніх зв'язків (Dipartimento Esteri), де відповідала за зв'язки з різними рухами, а пізніше стала координаторкою департаменту, займаючись проблемами Іраку і Афганістану, мирним процесом на Близькому Сході, відносинами з Партією європейських соціалістів, Соцінтерном і партіями, що входять в неї, а також з Демократичною партією США.
2007 року вступила в Демократичну партію, 2009 року відповідала в її Секретаріаті за напрямок політики забезпечення рівних можливостей. У грудні 2013 року ввійшла до Національного секретаріату Демократичної партії, в Інститут міжнародних відносин (Istituto Affari Internazionali), Раду зі зв'язків між Італією та США (Consiglio per le relazioni fra Italia e Stati Uniti), Європейську мережу за роззброєння і нерозповсюдження ядерної зброї (Network europeo per il Disarmo e la Non Proliferazione Nucleare).
- Член Палати депутатів з 28 квітня 2008 до 30 жовтня 2014.
2008 року обрана до Палати депутатів XVI-го скликання (XVI Legislatura della Repubblica Italiana); була секретарем IV-й комісії (оборона) з 22 травня 2008 до 12 жовтня 2010 року і з 13 жовтня 2010 до 14 березня 2013 року; брала участь у Парламентській делегації в Парламентській асамблеї Західноєвропейського союзу з 24 вересня 2008 до 30 червня 2011 року, а також у Парламентській делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи з 24 вересня 2008 до 14 березня 2013 року.
2013 року стала депутаткою XVII-го скликання (XVII Legislatura della Repubblica Italiana). З 5 липня 2013 року до 1 квітня 2014 року входила в італійську Парламентську делегацію в Парламентській асамблеї НАТО (з 1 серпня 2013 року очолювала цю делегацію); з 7 травня 2013 року по 27 червня 2014 року — член III комісії (іноземні і загальноєвропейські справи); з 7 травня 2013 по 21 лютого 2014 року — член IV комісії (оборона), де заміняла заступника міністра закордонних справ Лапо Пістеллі; з 27 червня по 30 жовтня 2014 року — член XIV комісії (зв'язки з Європейським союзом). 30 жовтня 2014 року здала депутатський мандат у зв'язку зі вступом на посаду верховного представника Євросоюзу із закордонних справ і політики безпеки. Місце Могеріні в Палаті депутатів зайняв Марко Бергонци (Marco Bergonzi).
Візит в Україну[ред. | ред. код]
Могеріні під час зустрічі з Міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним 8 липня 2014 в Києві запевнила, що Італія сприятиме пошуку шляхів врегулювання ситуації в Україні в контексті виконання мирного плану Президента України Петра Порошенка, імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, лібералізації візового режиму. Для забезпечення тісного співробітництва між Україною та ЄС під час Італійського головування, Федеріка Могеріні запропонувала підтримувати постійний зв'язок між МЗС України та Радою ЄС у закордонних справах.[2]
Того ж дня відбулась зустріч із Президентом України Петром Порошенком, під час якої відбувся обмін думками щодо поточної ситуації в Україні та перспектив допомоги Італії на міжнародній арені зусиллям Києва владнати ситуацію на Сході країни та перспектив міжнародної участі у відновленні інфраструктури Донбасу після звільнення від бойовиків.[3]
Критика[ред. | ред. код]
Могеріні критикували за занадто прихильну позицію щодо Росії.[4][5]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Федеріка Могеріні -
Могеріні — глава італійської делегації на засіданні Парламентської асамблеї НАТО, 26 вересня 2013 -
Могеріні на 124-й сесії Комітету міністрів Ради Європи у Відні 5-6 травня 2014 (у другому ряду в центрі)
_(9998846455).jpg)
.jpg)
Особисте життя[ред. | ред. код]
Одружена з Маттео Ребезані (Matteo Rebesani), близьким сподвижником Вальтера Вельтроні, має двох дочок — Катерину (2005) і Марту (2010). Володіє англійською мовою. Згідно з власними твердженнями, Федеріка Могеріні побіжно говорить французькою, трохи іспанською, обожнює подорожувати якомога частіше і різними способами, читати романи, проводити час в колі сім'ї і близьких друзів.
Успішну політичну кар'єру Могеріні деякі спостерігачі пов'язують з покровительством Вельтроні, пояснюючи це їх давнім особистим знайомством — зокрема, тітка Федеріки, сценаристка Іза Могеріні, була близькою подругою матері Вельтроні.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Italy's Mogherini and Poland's Tusk get top EU jobs. BBC News. 30 August 2014. Процитовано 30 August 2014.
- ↑ Міністр закордонних справ провів переговори зі своєю італійською колегою
- ↑ Президент обговорив з Міністром закордонних справ Італії перспективи міжнародної підтримки України
- ↑ Wright, Thomas (28 August 2014). Mogherini is the Wrong Choice for Europe. Brookings Institution. Процитовано 30 August 2014.
- ↑ Higgins, Andrew; Neil Macfarquhar (30 August 2014). Russia Pushing Ukraine Conflict to ‘Point of No Return,’ E.U. Leader Says. The New York Times. Процитовано 30 August 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- Особистий блог (італ.)
- Профіль на сайті МЗС Італії (італ.)
- Євросоюз і Китай погодили позицію про єдиний дипломатичний шлях припинення війни в Україні, спричиненою російською агресією, наголосивши на територіальній цілісності держави.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| |||||||||||||||||
|
- Народились 16 червня
- Народились 1973
- Кавалери ордена Дружби (Російська Федерація)
- Великі офіцери ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Єврокомісари
- Уродженці Рима
- Випускники Римського університету
- Міністри закордонних справ Італії
- Члени Демократичної партії (Італія)
- Італійські жінки-політики
- Італійські комуністи
- Верховні представники Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки
- Італійські дипломати