Федон (Платон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Федон» — ранній діалог Платона. В діалозі документується невдоволеність платонівського Сократа матеріальними причинами виникнення, зникнення та буття, як вони зображені в природно-наукових вченнях досократських філософів.

Сократ визнає, що існує не тільки матеріальна, але й нематеріальна причина того, що втримує його від втечі із тюрми — розум. Він приходить до висновку, що підхід через органи чуття не приносять пізнання причин, чому речі мають певні властивості. Тому він продовжує дослідження за допомогою розуму (втеча до понять; друге найкраще рішення).

Причини не є матеріальними, вони є невидимими (або спільними із) — ідеями, ейдосами. Ідеї, які незалежно від наших спроб пізнання існують у вигляді об'єктивних істотностей; незалежно від існування людських якостей мислення, абстрагування тощо («Всіх речей масштаб виміру є бог», а не людина, на відміну від вчень Протагора).

Цей діалог можна вважати початком метафізики. Отже, якщо в «Апології» Сократ до смерті підходить нейтрально, то тут він вважає її привабливішою.

Посилання[ред.ред. код]