Федоров Борис Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федоров Борис Васильович
Народження 25 жовтня 1914(1914-10-25)
село Новоєгорівка,
Російська імперія
(тепер Баштанський район, Миколаївська область)
Смерть 26 травня 1974(1974-05-26) (59 років)
місто Рівне,
УРСР, СРСР
Поховання Рівне
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  артилерія
Роки служби 1935–1956
Партія ВКП(б)
Звання  Полковник
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
CMNS: Федоров Борис Васильович у Вікісховищі

Фе́доров Бори́с Васи́льович (нар. 25 жовтня 1914 — пом. 26 травня 1974) — учасник Другої світової війни, командир дивізіону, капітан, Герой Радянського Союзу (1943).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 жовтня 1914 року в селі Новоєгорівка Баштанського району Миколаївської області в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1942 року.

Закінчив 7 класів, ветеринарний технікум. Працював ветеринарним фельдшером у колгоспі.

У лавах РСЧА з 1935 року. У 1939 році закінчив Московське артилерійське училище.

Учасник німецько-радянської війни з 1941 року. Воював на Західному, Північно-Західному, Воронезькому та 1-му Українському фронтах.

Командир дивізіону 839-го гаубичного артилерійського полку 40-ї армії Воронезького фронту капітан Б. В. Федоров особливо відзначився у боях в районі радгоспу «Холодний» Полтавської області. У бою 1 вересня 1943 року особисто підбив 3 танки супротивника. Перебуваючи в критичній ситуації, викликав на себе вогонь артилерії, яким було знищено ще 8 танків. 2 вересня вміло організував оборону радгоспу. Ворог, втративши 7 танків, відступив.

Після війни продовжував службу у Збройних Силах СРСР. У 1948 році закінчив Вищу артилерійську школу в Ленінграді, у 1956 році — Вищі академічні курси при Військовій артилерійській академії.

У 1956 року полковник Б. В. Федоров вийшов у запас. Після виходу в запас працював директором таксомоторного парку в місті Рівному.

Помер 26 травня 1974 року у місті Рівне.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року капітану Федорову Борису Васильовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2618).

Також нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982, стор. 264-265.
  • Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.

Посилання[ред. | ред. код]