Федькович Осип-Юрій Адальбертович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Осип-Юрій Федькович
Юрій Федькович
Jurij Fedkowytsch.JPG
При народженні Осип-Юрій Федькович
Псевдоніми, криптоніми Гуцул-Невір
Дата народження 8 серпня 1834(1834-08-08)
Місце народження Путила
Дата смерті 11 січня 1888(1888-01-11) (53 роки)
Місце смерті Чернівці
Національність українець
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Мова творів українська мова
Рід діяльності прозаїк, поет
Напрямок романтизм
Жанр вірш, оповідання, драматургія
Magnum opus: «Три як рідні брати»

О́сип Ю́рій Федько́вич (повне ім'я і прізвище — Осип Домінік Гординський де Федькович; псевдоніми: Гуцулневір, Юрій Коссован, О. Ф. та ін.; * 8 серпня 1834, Путила — † 11 січня 1888, Чернівці) — український письменник-романтик, передвісник українського національного відродження Буковини.

Біографія[ред.ред. код]

Юрій Федькович

Народився в родині небагатого шляхтича-службовця Адальберта Федьковича в містечку Сторонці-Путилові на буковинській Гуцульщині (тепер смт. Путила Чернівецької області). Вчився у Чернівецькій німецькій реальній школі (1846–1848), пізніше працював у Ясах і Нямці (Молдавія, 1849–1852).

Відбував військову службу (1852–1863) у Семигороді, 1859 року став поручником; тоді ж брав участь у поході австрійського війська до Італії, під час якого написав перший вірш українською мовою (перед тим писав німецькою) — «Нічліг» (1858).

Для написання ранніх віршів використовував латинську абетку[1], бо кирилиці не знав. По звільненні з військової служби працював у рідному містечку (війтом), був шкільним інспектором Вижницького повіту (1869–1872).

Запрошений до Львова, у 1872–1873 працював редактором у видавництві «Просвіти» і театрі «Руська Бесіда».

Останні роки провів у Чернівцях, де у 1885–1888 був редактором газети «Буковина».

За заслуги на літературному полі обраний почесним членом НТШ.

Помер 11 січня 1888 р. у Чернівцях, де й похований на Руському цвинтарі.

Про юність Ю. Федьковича у Чернівцях Орест Сливинський написав історичний роман «Плач флояри» (Київ: видавництво «Радянський письменник», 1988). Пізнішим рокам життя Федьковича присвячено роман Р. Андріяшика «Сторонець» (1998 року відзначений Шевченківською премією).

Творчість[ред.ред. код]

Першими друкованими творами Федьковича були німецька балада та романтичне оповідання «Der Renegat» (1859, сліди балади, опублікованої окремо, загублено). Творчість німецькою мовою письменник не припиняв до кінця життя, видавши дві збірки поезій («Gedichte», 1865; «Am Tscheremusch. Gedichte eines Uzulen», 1882) та надрукувавши ряд віршів у часописах. Кілька творів, в тому числі німецький переклад трагедії «Довбуш», лишилися в рукописах. У німецькомовній творчості Федькович розробляє переважно ті ж проблеми, розгортає ті ж мотиви, що й у творчості українською мовою; нерідко твір німецькою мовою є перекладом або переспівом його українського твору або навпаки. Поетичні писання Федьковича німецькою мовою були високо оцінені Нойбауером, здобули схвальні відгуки І. Франка, О. Маковея, чеського літературознавця К. Кадлеца.

У поетичній творчості: збірки «Поезії» (1862 року), «Поезії» (1862-67), «Поезії» (3 тт. 1867-68), «Дикі думки» (1876) й ін. Федькович поєднував впливи західно-європейського романтизму з буковинським фольклором. У його ліричних віршах переважає гуцульська тематика, в якій відтворено переживання жовнірів, відірваних від рідного краю, які у відчаї доходять до дезертирства чи самогубства: «Дезертир», «В арешті», «Рекрут», «Святий вечір». З цією темою тісно пов'язана туга гуцула за родиною, домом, батьківщиною та жовнірська неволя: «Нічліг», «Марш на Італію», «Під Кастенодолев», «У Вероні», «Під Маджентов», «В церкві», «Новобранчик» й ін. Поеми Федьковича присвячені героїчним подвигам опришків, месників за кривду народу: «Довбуш» (1862), «Юрій Гінда», «Лук'ян Кобилиця» (1865), «Киртчалі», «Шипітські берези» та ін. Частина поетичної творчості Федьковича позначена впливом Т. Шевченка.

Більшість оповідань і повістей Федьковича (з'являлися у галицьких журналах, 1876 М. Драгоманов видав окремою збіркою) розкривають буйний світ гуцульського життя, нещасне кохання через брак взаємності чи інші перешкоди: «Люба-Згуба» (1863), «Серце не навчити», «Дністрові кручі». До жовнірської теми Федькович звертається і в прозі: «Штефан Славич», «Сафат Зінич», «Жовнярка», «Побратим», «Три як рідні брати» й ін. На деяких творах Федьковича позначився вплив етнографізму Г. Квітки і розмовної манери Марка Вовчка.

Крім поезії і прози, Федькович писав драми: побутова комедія «Так вам треба» (1865), історична трагедія «Хмельницький» (у 3 ред.: 1883–1887), мелодрама «Керманич» (1876, 1882); переробки чужих авторів: «Як козам роги виправляють» (за В. Шекспіром — «Приборкання Непокірної»). Крім цього, перекладав драми В. Шекспіра «Гамлет», «Макбет», Р. Ґотшаля «Мазепа». Найвдалішою є його історична драма «Довбуш» (у 3 ред: 1869, 1876 і 1918), яку ставлено на сценах в галицьких і буковинських театрах.

Федькович писав вірші німецькою мовою «Gedichte von J. Fedkowicz» (1865), «Am Tscheremusch. Gedichte eines Uzulen» (1882); перекладав Й. В. Ґете, Ф. Шіллера, Г. Гайне, братів Грімм, О. Пушкіна, Г.-К. Андерсена та ін.

Незважаючи на певні запозичення з поезії Шевченка (а в прозі — з Марка Вовчка), Федькович був талановитим, до І. Франка найбільшим письменником Західної України. Багато його пісень, покладених на музику, набули великої популярності: «Окресни, Бояне!», «Як засяду коло чари», «Гуляли» й ін.

Твори[ред.ред. код]

Ювілейна монета номіналом у 2 гривні присвячена 170-річчю від дня народження письменника. Аверс
Ювілейна монета номіналом у 2 гривні присвячена 170-річчю від дня народження письменника Аверс
Пам'ятник Осипу-Юрію Федьковичу в Чернівцях
Меморіальна таблиця О.-Ю. Федьковичу в Чернівцях
  • Ведмідь у пасіці
  • Дезертир
  • Довбуш
  • Лук'ян Кобилиця
  • Нічліг
  • Нива
  • Новобранчик
  • Пречиста діво, радуйся, Маріє!
  • Русь
  • Сафат Зінич
  • Серце не навчити
  • Три як рідні брати
  • Україна
  • Шельвах
  • Штефан Славич

Деякі видання[ред.ред. код]

  • Писання О. Ю. Федьковича. Перше повне і критичне видання філол. секції НТШ за ред. І. Франка й О. Колесси. тт. І-IV. — Л., 1902–1918
  • Твори Йосифа Юрія Федьковича (серія «Руська Письменність»). — Л., 1914–1917
  • Твори. В двох томах. — К., 1960.

Пам'ятники Федьковичу[ред.ред. код]

  • Чернівці. Встановлений у сквері між вулицями Лесі Українки та Університетською у жовтні 1995[2]
  • Путила

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • ВІктор Жадько. Український некрополь. — К., 2005. — С. 317.
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • Kadlec K. Josef Fedkovič a jeho literarni vyznam pro rakouske rusiny. // Slovansky sbornik. — Прага, 1887, стор. 6-8
  • Франко І. Молодий вік Осипа Федьковича. // час. «Правда». — Л., 1888
  • Колесса О. Юрій Коссован. — Л., 1893
  • Франко І. Перше повне видання творів Федьковича. // Газ. «Діло». — Л., 1901
  • Матеріали до життєписи О. Ю. Гординського-Федьковича (впорядкував О. Маковей). — Л., 1910
  • Маковей О. Життєпис Осипа Юрія Гординського-Федьковича. — Львів: НТШ, 1911. — 591 с.
  • Лукіянович Д. Спірні і сумнівні питання в житті Федьковича. // ЗНТШ, т. СІХ. — Л., 1911
  • Лукіянович Д. Про Осипа-Юрія Федьковича. — Л., 1913
  • Загул Д. Життя й діяльність О. Федьковича. Передмова до творів Федьковича. — X., 1927
  • Ю. Федькович в розвідках і матеріалах. — К., 1958
  • Ю. Федькович. Статті та матеріали. // Наукові записки Чернівецького університету. — Чернівці, 1959
  • Погребенник Ф. Юрій Федькович у слов. країнах // Радянське літературознавство, ч. 3. — К. 1958
  • Мізюн Г. Співець народних сподівань. — Чернівці, 1959
  • Нечиталюк М. Буковинський кобзар. — Л., 1963
  • Народні пісні Буковини в записках Ю. Федьковича. — К., 1968 (передмова О. Романця)

Посилання[ред.ред. код]