Фейкові новини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фейкові новини — повністю або частково вигадана інформація про суспільні події, явища, певних осіб, яка подається у ЗМІ під виглядом справжніх журналістських матеріалів. Часто носять гумористичний або сатиричний характер і створюються з метою висміювання або привернення уваги до важливих суспільних проблем чи тенденцій.

Походження терміну[ред.ред. код]

Як синонім до поняття вживається слово «журналістська качка» або латинське словосполучення «non testatur» чи його скорочення NT, що в перекладі означає «не перевірено». За однією з версій термін сам «качка» був введений на початку XVI ст. ідеологом протестантизму Мартіном Лютером, який одного разу замість «legende» («легенда») чомусь написав слово «lugemde», а воно німцями сприймалося як «брехлива качка».

За іншою версією, термін виник наприкінці XVII ст., коли редактори німецьких газет стали позначати явні вигадки літерами NT, тобто «не перевірено» (лат. non testatur). Оскільки NT звучало як «emte», тобто «качка» по-німецьки, то й «неперевірені» замітки стали називатися на честь водоплавного птаха.

Є також думка, що поняття «качка» зародилось у Франції 1776 року. Тоді паризька «Землеробська газета» поділилася з читачами новим способом лову качок. Спершу слід було відварити великий жолудь в особливому трав'яному розчині, який мав сильну послаблювальну дію. Потім до жолудя потрібно було прив'язати мотузок і кинути його у водоймище з качками. Птах, який проковтнув жолудь, незабаром починав мучитися животом, і кишечник швидко позбувався приманки, після чого жолудь ковтала наступна качка. За запевненнями газети, одному судовому приставу вдалось у такий спосіб нанизати на мотузок 20 качок, які злетіли і підняли його в повітря. На щастя, мотузок обірвався, і пристав успішно приземлився.

Дехто вважає, що про газетних качок заговорили при Наполеоні. У той час у Брюсселі журналіст Роберт Корнеліссен надрукував таку «сенсацію»: «Про те, якою великою є ненажерливість качок, свідчить проведений над ними дослід. З 20 качок узяли одну, порубали її на частини разом з пір'ям і кістками і ці шматки віддали на поживу іншим дев'ятнадцятьом. І так вбивали одну качку за іншою та годували вбитими живих доти, доки залишилася тільки одна, що наситилася м'ясом і кров'ю своїх подруг». Ось ця-то качка, яка наситилася, відтоді й стала синонімом неправдоподібних газетних новин.

Історичні приклади фейкових новин[ред.ред. код]

До винаходу телеграфу вигадування неправдоподібних історій було для газет конечною потребою. Адже заповнити всі сторінки в ті часи було нелегко: реальних новин катастрофічно не вистачало. На допомогу приходила цікава брехня на зразок історій про процесію жаб, які розтягнулася на чотири милі, або про річку з такою швидкою течією, що кинутий у воду залізний лом не тоне, а пливе. Для газет XVIII ст. схожа творчість була настільки звичайною справою, що навіть маститі літератори нею не гребували. Так, у лютому 1708 року лондонський альманах «Передбачення на 1708 рік» вийшов зі статтею, в якій стверджувалося, що відомий астролог Джон Партрідж помре 29 березня об 11-ій ранку. Автором статті був Джонатан Свіфт, котрий, щоправда, підписався псевдонімом. Дж. Партрідж поспішив виступити зі спростуванням, заявивши, що вмирати не збирається, проте майбутньому творцю Гуллівера було байдуже, як довго проживе астролог. У призначений день Свіфт Джонатан випустив некролог, де каявся в помилці: Дж. Партрідж помер не об 11-ій ранку, а о 7.05. Астролог намагався оспорити факт своєї смерті на сторінках газет, але письменник був невблаганний, доводячи, що Дж. Партрідж дійсно мертвий, оскільки жодна жива людина такої нісенітниці не напише.

Не гребували вигадками і по інший бік океану. Так, 22 жовтня 1730 року в Pennsylvania Gazette з'явився звіт про процес над відьмами в Нью-Джерсі. Господарем газети й автором статті був Бенджамін Франклін. У статті він розказував читачам, що відьми «примушували овець танцювати в незвичній манері, примушували свиней говорити та співати псалми тощо для більшого жаху й подиву добрих і мирних підданих його величності». Незважаючи на те, що Б. Франклін згодом був визнаний мало не совістю новопосталої американської нації, історія про полювання на відьом у Нью-Джерсі була, звичайно, чистою вигадкою. При цьому Франклін нічим не ризикував: шлях із Пенсильванії в Нью-Джерсі був важкий і небезпечний, так що перевіряти його інформацію все одно ніхто б не поїхав.

Відомі сайти фейкових новин[ред.ред. код]

Подібного роду сайти існують у багатьох країнах:

Див. також[ред.ред. код]

Додатково[ред.ред. код]

  1. Назарук Т. Топ-8 фейкових новин українського інтернету. — Медіаграмотність, 18.10.2012
  2. Назарук Т. Із невинних жартів — у новинні. — Медіаграмотність, 06.12.2012
  3. Заноз Н. Жертви псевдоновин чи власних лінощів?
  4. Лауда Л. Топ-5 сатиричних новин про куріння від The Onion. — Медіафільтр, 11.02.2013

Джерела[ред.ред. код]

  1. Бебик В. М. ЗМІ в посткомуністичній Україні. — К., 1996.
  2. Бочковський І. О., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби / Упорядкування і передмова М.Присяжного. — Мюнхен, 1993.
  3. Вайшенберг Зігфрід. Новинна журналістика: Навчальний посібник / За заг. ред. В. Ф. Іванова. — К.: Академія Української преси, 2004. — 262 с.
  4. Владимиров Владимир. Теория и методика журналистского творчества: Учебн. пособие. — Луганск, 1997.
  5. Гриценко О., Кривошея Г., Шкляр В. Основи теорії журналістської діяльності. — К., 2000.
  6. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: Навчальний посібник. — Львів: ПАІС, 2000. — 180 с.
  7. Здоровега В. Вступ до журналістики: Текст лекцій. — Львів, 1998.

Посилання[ред.ред. код]