Фенакістископ
Фенакістископ (від грец. φεναξ — «брехун» та σκοπέω — «дивлюся») — лабораторний прилад, конструкція якого заснована на персистенції, здатності сітківки ока зберігати зображення. Винахідником фенакістископ є Жозеф Плато.[1]. Майже одночасно з Плато Симон фон Штампфер винайшов апарат, дуже схожий на фенакістископ та назвав його «стробоскопом».
Зміст |
Конструкція [ред.]
Апарат складається з картонного диска з прорізаними в ньому отворами. На одній стороні диска намальовані фігури. Коли диск обертають навколо осі перед дзеркалом, то фігури, що розглядаються в дзеркалі через отвори диска, представляються, як не ті, що обертаються разом з диском, а, навпаки, здаються абсолютно самостійними та роблять рухи, їм властиві.— Жозеф Плато, серпень 1833 року[1]
Історія створення [ред.]
Дослідження Плато [ред.]
1828 року Жозеф Плато, продовжуючи досліди Роджета (англ. Peter Mark Roget), створив анортоскоп. [1]
Жорж Садуль називає цей напрямок досліджень Плато «анаморфоз» та вказує на явний вплив тауматропа на дану сферу досліджень. [1]
В кінці 1832 року Плато, продовжуючи досліди по розгляданню малюнків через обертаючийся диск з отворами, створює фенакістископ.
Принцип, на якому грунтується такий оптичний обман, дуже простий.
Якщо кілька предметів, постійно змінюють форму та положення, будуть послідовно виникати перед очима через дуже короткі проміжки часу і на маленькій відстані один від одного, то зображення, які вони викликають на сітківці, зіллються, не змішуючись, і людині здасться, що він бачив предмет, що постійно міняє форму та положення.— Жозеф Плато, серпень 1833 року[1]
У своїх коментарях до принципів дії фенакістископа Плато дуже точно сформулював «... принцип дії сучасного кіно, або, скоріше, закон, на якому заснована зйомка або проектування фільмів».[1]
20 січня 1833 року в листі Адольфу Кетеле, директору Брюссельської обсерваторії Плато пише про свій винахід.[1]
Однак ще в листопаді 1832 року, Плато відправив свій винахід Майклу Фарадею в Лондон, де він і був продемонстрований перед кількома друзями.[1]
Художник Маду, зять Кетеле, займався створенням серій малюнків для фенакістископа.[1]
З 1833 року, в Лондоні, випуск фенакистископа розпочався в промисловому масштабі.[1]
Незабаром їх виробництво було налагоджено і в Парижі. Паризькі іграшки були зроблені дуже грубо, що позначалося на зображенні.
Плато виправляючи помилки фенакістископа відправив до Лондона малюнки з вказівками. В результаті був створений «фантасмоскоп» або «фантаскоп».[1]
Але у торговців фенакистископами користувався більшою популярністю.
Форма та конструкція фенакистископа з часом покращувалася.
1834 року англійським математиком Вільямом Горнером (англ. William George Horner) був сконструйований зоотроп — найбільш примітна трансформація фенакістископа.
Багато нових моделей, що виникли на основі фенакістископ Плато, швидко та недовго входили в моду під різними назвами. Конструкція цих моделей була достатньо складною, і тому вони іноді коштували достатньо дорого. Особливо багато їх виробляли у Франції, Австрії, а також у Німеччині та Сполучених Штатах.
1845 року свої перші досліди провів артилерійський офіцер барон фон Ухаціус. В результаті цих дослідів, 1853 року, барону першому вдалося здійснити проектування зображень фенакістископа на екран.
Серії його картинок були намальовані на склі, вставлені по колу в дерев'яний диск. Цей диск обертався позаду об'єктива чарівного ліхтаря, в якому горіла кальцієва лампа.
Проектуючий фенакистископ був так само описаний 1853 року в «Анналах Віденської академії».
У продаж проектує фенакістископ був поставлений оптиком Прокошем, який організував його серійне виробництво.
Оптик Дюбоск, у Франції, одночасно з Ухаціусом, сконструював аналогічний апарат та представив в Консерваторії Мистецтв та ремесел (фр. Conservatoire national des arts et métiers, CNAM). У цьому ж напрямку працювали багато англійськиї оптиків.
Дослідження Штампфера [ред.]
Майже одночасно з Плато професор геометрії Віденського політехнікуму Симон фон Штампфер (англ. Simon von Stampfer) винайшов апарат, дуже схожий на фенакістископ; він назвав свій апарат «стробоскопом». Ці два дослідники не знали робіт один одного та прийшли до створення даної конструкції кожний своїм шляхом.[1]
Першість [ред.]
Перший стробоскоп Штампфер створив у лютому 1833 року, в той час як в листопаді 1832 року Фарадею вже демонстрували фенакістископ, створений за кресленнями Плато. До того ж Штампфер не виклав з такою точністю, як Плато, принципи розкладання та відновлення механіки руху.[1]
Примітно, що Ернст Мах, співвітчизник Штампфера, 1872 року вдається до авторитету Плато.[1]
Мах, а за ним Етьєн-Жуль Маре віддали належне Штампферу, назвавши цей спосіб спостережень «стробоскопом» або «стробоскопічним методом».[1]
Примітки [ред.]
Література [ред.]
- Жорж Садуль Загальна історія кіно. — Москва: Мистецтво, 1958.
Див. також [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Фенакістископ |
