Феномен 2012 року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дата «кінця світу» на системі майя довгого рахунку.

Феноме́н 2012 року — сукупність есхатологічних пророцтв, головною ідеєю яких є глобальна подія, здатна змінити весь світ або частково вплинути на нього (глобальна катастрофа чи навіть кінець світу), та резонанс у засобах масової інформації, пов'язаний з цими пророкуваннями. Найпоширеніші страхи відносно 2012 пов'язані з датами у проміжку між 21 і 23 грудня.

Феномен 2012 року зумовлений тим, що грудень 2012 вважають кінцевою датою 5125-річного циклу у календарі майя, точніше в його різновиді, який називають довгим рахунком. Виходячи з цього, було запропоновано чимало нумерологічних формул і сценаріїв астрономічних катастроф, пов'язаних із цією датою.

Рух New Age інтерпретує цю дату, як початок нової ери, день, коли Земля та її жителі можуть пройти через позитивне фізичне або духовне перевтілення. Інші вважають, що дата 2012 знаменує собою кінець світу чи якусь глобальну, хоча й меншу за масштабом, катастрофу. За різними сценаріями кінець світу може статися внаслідок надзвичайного підвищення сонячної активності, зіткнення Землі з чорною дірою або з планетою Нібіру.

Вчені різних дисциплін не бачать жодних підстав для страху. Наприклад, майяністи стверджують, що передбачення приреченості не знайдені в жодному зі збережених класичних літочислень майя, і що ідея кінця світу в 2012 році спотворює історію майя. Сучасні майя не ставляться до питання про цю дату як до чогось важливого, а класичні джерела з цього питання нечисленні і суперечливі. Астрономи та інші вчені відкидають апокаліптичні прогнози як псевдонаукові й заявляють, що сценарії астрономічних катастроф суперечать простим астрономічним спостереженням.

Вигадки і легенди[ред.ред. код]

Календар майя[ред.ред. код]

Докладніше: Календар майя

Найвидатнішим досягненням культури майя є їхня незвичайна календарна система, яка мала значний вплив на пізніший календар ацтеків. Майя використовували паралельно три різні календарні системи. Найдревнішим і найважливішим з усіх був цолькін (священний календар). Крім того, існував хааб (сонячний землеробський календар) і система довгого рахунку. Календар довгого рахунку охоплює період, початок якого припадає на серпень 3114 року до н. е., коли вступає в права п'ятий цикл. По суті, це був нульовий день літочислення майя, аналогічний 1 січня I століття за сучасним датуванням. Зимове сонцестояння 2012 року, згідно з довгим рахунком майя, знаменує кінець п'ятого циклу. Існування такої дати в календарі майя стривожило багатьох людей і породило страхи, що мова йде про жахливе руйнування світу. Проте, одним з найголовніших уявлень майя була віра в циклічність світобудови. Картини створення 3114 року до н. е. збереглися на пам'ятниках майя, наприклад, на моноліті під назвою Стела С з гватемальського міста Кіріґуа. У цих текстах описується створення і об'єднання богів, але немає ні слова про руйнування. У них простежуються зв'язок з міфічними подіями, що відбувалися задовго до 3114 року. У календарі майя також зазначаються дати явищ, які повинні відбутися в майбутньому, наприклад річниця царської влади 4772 року. Тому те, що згідно з календарем майя, має відбутися 21 грудня 2012 року, правильніше назвати кінцем старого і початком нового циклу, а не катастрофою світобудови.

Планета Нібіру[ред.ред. код]

Ще одна популярна легенда, що завойовує газетні шпальти та соціальні мережі, яка народилася завдяки старанням Захарії Сітчина, який є не відомим вченим в області древніх мов, а фахівцем з економічної історії. Планета Нібіру — це одна з найцікавіших і захоплюючих тем для міркувань останніх років. Ця історія дійшла вже до абсурду: найрізноманітніші сайти опублікували і продовжують публікувати фотографії, графіки, схеми, інтерв'ю з різними особами і «математичні розрахунки, що доводять існування даного космічного тіла». Наукових праць, які підтверджують існування Нібіру, немає ні в області астрономії, ані в галузі шумерології. Вважається, що орбіта цієї планети має форму сильно витягнутого еліпса, тому час повного оберту планети по орбіті становить 3600 років (тобто один раз в 3600 років вона з'являється в Сонячній системі). Проте астрономи з'ясували, що еліптичні орбіти вкрай нестабільні. Якби планета насправді рухалася по такій орбіті, то сама орбіта або давно б прийняла круглішу форму під впливом Сонця, або ж через велике віддалення від Сонця вона полетіла б у відкритий космос внаслідок недостатньої сили тяжіння.

  • Наукових праць, які підтверджують висловлювання Сітчина про Нібіру, немає ні в астрономії, ні в шумерології.
  • Якщо прийняти, що період Нібіру дорівнює 3600 років, то велика піввісь небесного тіла повинна дорівнювати 235 а.о. Таким чином, в 1/4 частині небесної сфери можна впевнено виключити ймовірність знаходження навіть маломасивної планети на відстані менше 235 а. о. При описаних умовах (в Інтернеті часто пишеться наступне: «Ця планета рухається по витягнутій орбіті і з'являється між Марсом і Юпітером раз в 3600 років (у деяких джерелах вказано, що вона пролетить між Сонцем і Землею)») ця орбіта схожа з кометною і найвірогіднішим прикладом може служити комета Гейла-Боппа. Судячи з ефемеридів комети, щоб долетіти від орбіти Нептуна (29 а.о.) до земної орбіти (1 а.о.) кометі буде потрібно близько 13 років. І якщо стверджувати, що дане тіло (Нібіру) зблизиться з Землею в грудні 2012 року, то воно має бути на відстані не далі 10 а.о. за 3 роки до проходження перигелію, що значно знижує його розміри (не більше 50 км при альбедо не вище 0,1), а це виключає можливість існування на планеті життя.
  • У вересні 2010 року з'явилася наукова робота італійського астронома Лоренцо Йоріо, в якій він доводить, що не може існувати ще невідкритого астрономічного об'єкта, який зіткнеться із Землею в найближчі кілька років.
  • Захарія Сітчин — самопроголошений вчений в області древніх мов. Це означає, що його переклади можуть мати неточності. Перш за все, він фахівець з економічної історії.
  • Приліт планети Нібіру прогнозували в 1995, 1997, 2001, 2003, 2004, 20092010 роках. Жоден прогноз не справдився. Тепер цю дату перенесли на 2011 рік, а трохи пізніше — ймовірно, перенесуть на 2013.
  • З 2007 року не було відкрито жодного Транснептунового об'єкту понад 500 км у діаметрі на орбіті ближче Плутона. Спеціальний огляд, який націлений на пошуки великих тіл на околицях Сонячної системи, проводиться під керівництвом Майкла Брауна (професор планетної астрономії в Каліфорнійському технологічному інституті). Остання робота, опублікована на початку 2009 року, повідомляє, що в 2001–2006 роках проскановано 50% неба, але не виявлені ТНО більше 1500 км на відстані до 150 а. о.

Звичайно, нерозумно стверджувати, що людство відкрило всі об'єкти в нашій Сонячній системі. Нові астероїди відкриваються чи не кожен місяць. Можливо навіть припустити, що в Сонячній системі перебувають десять планет (якщо врахувати легенду про Фаетон правдивою, то одинадцять) і остання — далеко за Плутоном. Але можна бути впевненим, що поблизу Землі немає ніякої величезної Нібіру, яка може викликати кінець світу.

Парад планет 2012 року[ред.ред. код]

Не варто боятися так званого «параду планет» — в Інтернеті пишеться, що «21.12.2012, в день зимового сонцестояння, відбудеться унікальна подія — парад планет: кілька планет Сонячної системи (Земля, Юпітер, Марс і Сатурн) „вишикуються“ в єдину лінію, при цьому Сонце буде перебувати в центрі нашої Галактики». Астрономічні дані говорять про те, що Земля, Марс і Сатурн у цей день будуть знаходитися в різних точках Сонячної системи, причому аж ніяк не на одній прямій з лінією Земля — Сонце, що є основною умовою поняття «парад планет». Крім того, незрозуміло, яким чином Сонце може потрапити в центр галактики, якщо наша Сонячна система знаходиться на краю Чумацького шляху.

Вторгнення інопланетян[ред.ред. код]

У кінці 2009 року в інтернет-форумах НЛО почали циркулювати чутки, що SETI було виявлено кілька інопланетних кораблів розмірами з місто, які прямували у бік Землі, часто з посиланням в якості доказів на конкретне зображення з проекту оцифрованого вивчення неба. У грудні 2010 року на examiner.com, а далі на європейських і сайтах СНД з'явилася стаття знову ж таки з посиланням на фотографію, і про те, що високопоставлений дослідник SETI на ім'я «Крейг Каснов» (Craig Kasnov) повідомив: три «літаючі тарілки», кожна близько десятка кілометрів, прибуде на орбіту навколо Землі в грудні 2012 року. Астроном і викривач Філ Плет зазначив у своєму блозі, що фотографія передбачуваного НЛО більш схожа на дефект фотопластинки. Крім того, він зазначив, що, використовуючи необхідну формулу, можна визначити, що якщо об'єкт на фотографії настільки великий, як стверджують, він повинен був би бути ближче до Землі, ніж Місяць, що означає, що прибульці вже насправді прибули. У січні 2011 року, Сет Шостак, головний астроном SETI, випустив прес-реліз з розвінчанням містифікації. Нарешті ще в 2010 році SETI повідомило, що в них немає такого вченого в штаті співробітників під ім'ям Крейг Каснов.

Наукова точка зору[ред.ред. код]

Інверсія магнітних полюсів[ред.ред. код]

Інверсія (зміна магнітних полюсів) — рідкісне явище, яке жодного разу не відбувалося за історію Homo Sapiens. Припускають, що в останній раз вона була 780 000 років тому. За даними на початок 2007 року швидкість дрейфу північного магнітного полюса збільшилася з 10 км/рік у 1970-х роках до 60 км/рік в 2004 році. Помічено, що напруженість земного магнітного поля падає, причому нерівномірно. За останні 22 роки вона зменшилася в середньому на 1,7%, а в деяких регіонах — наприклад, у південній частині Атлантичного океану — на 10%. Де-не-де напруженість магнітного поля, всупереч загальній тенденції, зросла.

Прискорення руху полюсів (у середньому на 3 км/рік) дозволяють припустити, що в такому переміщенні полюсів слід вбачати чергову переполюсовку магнітного поля Землі. Це підтверджується і поточним зростанням кута розчину полярних щілин в магнітосфері на півночі і півдні. У розширені щілини кинувся радіаційний матеріал сонячного вітру міжпланетного простору і космічних променів: в полярні області стало надходити більше кількості речовини та енергії, що може привести до додаткового розігріва полярних шапок.

У минулому інверсії магнітних полюсів відбувалися багато разів, і життя збереглося. Питання в тому, якою ціною. У деяких гіпотезах стверджується, що якщо під час переполюсовки магнітосфера Землі зникне, то на Землю потрапить потік космічних променів, що представляє серйозну небезпеку для мешканців суші.

Підвищена сонячна активність[ред.ред. код]

Сонячний шторм[ред.ред. код]

Сонячний шторм дійсно може становити деяку небезпеку для землян. Останній рекордний за потужністю спалах на Сонці був відзначений 4 листопада 2003 року. Виміряти його потужність не вдалося: датчики орбітальних телескопів зашкалили на 11-ій хвилині, не витримавши такої інтенсивності. Більшість учених заявляє, що мав місце спалах класу х40 або навіть потужніший (енергія, яка звільнилася у спалаху х40, відповідає приблизно 10 тисячам мільярдів барелів нафти, що достатньо для постачання енергії всьому людству протягом 340 000 років при збереженні поточного рівня його споживання). Процеси, що відбуваються в останні роки на Сонці, викликають зростаюче занепокоєння серед учених, тому що незрозуміло, чому спалахи такої потужності спостерігаються навіть у роки відносного мінімуму сонячної активності. Увагу вчених також привертає зростаюча яскравість Сонця, що важко пояснити, виходячи з поточних моделей світила. На 20112012 роки припаде пік 11-річного циклу сонячної активності, хоча деякі астрономи вважають, що це станеться двома-трьома роками пізніше. Відповідно до досліджень НАСА та ЄКА, 22 вересня 2012 року може відбутися небувалий сплеск сонячної активності. Але він не відбувся.

Гіпотеза про Антиземлю[ред.ред. код]

Саме в другій половині 2012 року Антиземля мала ввійти у поле зору з Землі. У той час мав відбутись сонячний шторм, який виштовхнув би Антиземлю з орбіти. Планета кружляла б три місяці на новій орбіті і 23 грудня 2012 року зіткнулася б з Землею. Все живе на Землі загинуло б, а інопланетяни переселилися б на Замлю.

Пробудження вулкану[ред.ред. код]

При пробудженні мега-вулкану у морі частина гори може відколотись, впасти в океан і спричинити небачене цунамі, яке затопило б всю Землю.

Феномен 2012 року в мистецтві[ред.ред. код]

Кінематограф[ред.ред. код]

  • «Я — легенда». Дія фільму відбувається в 2012 році.
  • «2012: Судний день» (2008) B-Movie студії The Asylum.
  • «2012» (2009) — фільм Роланда Еммериха, заснований на вигаданому значенні календаря мезоамериканського довгого рахунку.
  • «Смертельні перегони» (2008) — посилання на 2012 рік як дату, коли американська економіка падає.
  • «Титанік 2» — інший фільм студії The Asylum, сюжет якого відбувається в 2012 році, 100 років потому від дня катастрофи «Титаніка».
  • Секретні матеріали — в останній серії останнього де'вятого сезону говориться про захоплення планети інопланетянами 22 грудня 2012 року.

Література[ред.ред. код]

  • «Вогняний янгол Сходу» (1997). Автор — Террі Брукс. Дія відбувається під час Різдва 2012 року. Сюжет починається від 22 грудня 2012 року.
  • «Розшифровка» (2001). Автор — Стел Павло зображує відкриття Атлантиди і зміни полюсів, викликані спалахом сонячної активності.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]