Фенілон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фенілон, торгова назва, прийнята в СРСР для лінійного ароматичного поліаміду - поли-м-феніленізофталамиду, [- HMC6H4NHOCC6H4CO -] n (у США він відомий за назвою «номекс»).

Фенілон одержують поліконденсацією дихлорангидрида ізофталевої кислоти й м-фенілендиаміна в емульсії або розчині. Фенілон – полімер білого кольору, tсклув. = 543 К; при нагріванні до 613–628 К він кристалізується, tпл = 703°С; молярна маса 20 000–120 000. Розчиняється в концентрованій сірчаній кислоті, диметилацетаміді й диметилформаміді; не горить, хімічно стійкий у киплячій воді, до дії палив, масел, деяких мінеральних й органічних кислот, лугів, стійкий до дії радіації. Вироби з фенілону характеризуються високою міцністю (при стисканні й згинанні 240 Мн/м², або 2409 кгс/см²) і діелектричними властивостями (тангенс кута діелектричних втрат 0,01) в інтервалі температур від 203 до 523 К. Фенілон застосовують для одержання волокна, електроізоляційного паперу, лаку й плівок, а також як конструкційний й антифрикційний матеріал в електротехнічній, радіотехнічній і машинобудівній промисловості. Волокна й плівки з фенілону одержують формуванням з розчинів, виробів – пресуванням і прес-литтям при температурі 593–613 К.