Феодальна Ірландія
| Феодальна Ірландія Tiarnas na hÉireann |
|||||||||
|
|||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
|||||||||
 Феодальна Ірландія в період найбільшого розквіту, бл. 1300 року |
|||||||||
| Столиця | Дублін, Карлоу (1361–98) | ||||||||
| Мова(и) | ірландська, англійська, французька, давньоскандинавська | ||||||||
| Форма правління | монархія | ||||||||
| Лорд Ірландії | |||||||||
| - 1171-89 | Генріх II (перший) | ||||||||
| - 1509–41 | Генріх VIII (останній) | ||||||||
| Намісник Ірландії | |||||||||
| - (1528–29) | Пірс Батлер (перший) | ||||||||
| - (1540–48) | Ентоні Леджер (останній) | ||||||||
.svg){kind=small}
Феодальна Ірландія (ірл. Tiarnas na hÉireann) була середньовічною ірландською державою. Вона виникла після норманського захоплення Ірландії у 1169—71 роках й існувала до 1541 року, коли на її території виникло королівство Ірландія. Державою керували з Пейла, де був розташований парламент (маєток анжуйської династії), а лордами Ірландії були представники плантагенетів. Оскільки лордом Ірландії був король Англії, його представником був намісник Ірландії.
Феодальна система сприяла значній автономності гіберно-норманських шляхетних дворів, що мали майже стільки ж повноважень, як і всласне ґельські королі. Хоча ця держава представляла весь острів, деякі його частини нормани ніколи не захоплювали. Наприклад, Томонд і Десмонд у Манстері чи Тірконелль та Тірон в Ольстері залишалися суверенними утворенням до епохи Тудорів.
