Феофан Сповідник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Преподобний Феофан Сповідник

Феофан Сповідник (бл. 752 - 12 березня 817; за ін. дан. 818) - візантійський чернець, богослов і літописець.

Народився у Константинополі. Належав до вищої константинопольської знаті. Став ченцем Сігріанського монастиря. Прихильник іконопоклоніння. Помер на засланні на о. Самофракія. Канонізований церквою.

У ранньому віці осиротів, і Візантійський імператор Констянтин V Копронім (Constantine V Copronymus) (740-775) почав стежити за його освітою і вихованням в імперському дворі. Феофан став ченцем незабаром після одруження і розлучення аристократичної жінки. Він заснував монастир біля Кізікуса (Cyzicus). 787 брав участь у Другому Нікейскому Соборі, де захищав іконопоклоніння.

Між роками 810 і 814 Феофан, за запрошенням друга, відомого хроніста Георгія Сінкела (George Syncellus), написав його головну роботу, "Хронографію" (“Chronography”), серію анналів щодо Візантійський, Арабський, і Римський історії. Твір був продовженням роботи Георгія Сінкела. Твір "Хронографія" охоплює період з 284 до 813 і містить короткий щорічний опис подій та хронологічні таблиці, повні неточностей. Для написання своєї праці Феофан Сповідник використав деякі джерела, які не дійшли до нашого часу (зокрема так званий Великий хронограф). Хроніка періоду 769-813 - єдиний послідовний виклад історії Візантії та сусідніх країн. У творі Феофана Сповідника містяться цінні відомості про племена аварів, гунів і слов'ян (територію їх розселення, відносини з Візантійською імперією тощо). Особливо цінним (велика кількість фактичного матеріалу, незважаючи на деяку тенденційність у його поданні) є опис подій 8 - поч. 9 ст., зроблений за власними спостереженнями Феофана Сповідника. Твір перекладений на латинську мову Анастасієм Бібліотекарем для включення до історичної компіляції.

Святий Феофан з Календаря УГКЦ:

Святий Теофан, теж інколи Святий Феофан (англ. St. Theophanes, бл. 758 Константинополь — † 817, острів Самотракія, Греція) — грецько-візантійський святий, монах, ігумен.

Святий Теофан був сином префекта Егейських островів, який був родичем грецького імператора Константина Копроніма. Він одружився з Іриною, з якою жив у непорушній чистоті. Пізніше молоді подруги вступили до монастирів. Теофан побудував три монастирі і був ігуменом в одному з них. У 787 році він взяв участь у VII Вселенському Соборі в Нікеї, на якому було схвалено вшановування святих образів.

У час правління імператора Лева знову набрало сили іконоборство. За те, що Теофан відмовився бути однодумцем імператора, йому дали 300 батогів і замкнули на два роки у в'язниці. Потім Теофана заслали на острів Самотрацький, де він помер 817 року. Його святі мощі Бог прославив численними чудами.