Ферганська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ферганський вілоят
(Ферганська область)
Farg‘ona viloyati
UZ-Fergana-Province.PNG
Адміністративний центр Фергана
Країна Узбекистан Узбекистан
Офіційна мова узбецька
Населення
 - повне 3,003 млн
 - густота 382 чол./км²
Площа
 - повна 6 800 км² км²

Ферга́нський вілоя́т (узб. Farg‘ona viloyati; Ферга́нська о́бласть) — адміністративна одиниця-область (вілоят) Узбекистану. Розташована в південній частині Ферганської долини. Площа — близько 6800 км ². Адміністративний центр — місто Фергана. Область розділена на 15 адміністративних районів. Великі міста: Фергана, Коканд, Кува, Кувасай, Маргілан та Ріштан.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат різко континентальний, з м'якою зимою і дуже жарким літом.

Клімат Ферганської області, як і всієї долини, континентальний. Зима — м'яка, іноді сувора. Середня температура січня — 3,2 ° (Фергана), абсолютний мінімум — 25 °. Сніговий покрив нетривалий. В окремі зимові дні буває тепла погода. Літо спекотне. Середня температура липня +28 °, максимальна +42,4 °. Несприятливою стороною кліматичних умов західній частині області є сильні вітри, що виникають у горловині Ферганської долини в районі Ленінабаду. У весняний час ці вітри іноді висушують поверхневі шари ґрунту, оголюючи кореневу систему молодого бавовнику та інших рослин. Сила вітру тут сягає 30 — 35 м на секунду. У середньому у Ферганській області 42 вітряних дня. Часом бувають сильні пилові бурі. Як правило, сильні вітри слабшають з просуванням у східні частині області. У липні нерідко дме гарячий сухий вітер гармсіль, особливо в західній частині. У Ферганській області випадає мало опадів. Особливо посушливих її західна і центральна частини. Найкращі умови зволоження — у східній частині, де кількість опадів за рік досягає 170 мм. У передгір'ях кількість опадів підвищується до 270 мм, при абсолютному максимумі — до 447 мм. Найбільше опадів буває навесні. Вегетаційний період в області-210-220 днів на рік, сума корисних температур за вегетаційний період — 4300 — 4700 °. Клімат області в цілому м'якший клімату сусідніх Сирдар'їнского і Ташкентського оазисів, які відкриті північним вітрам. Замкнене положення Ферганської долини обумовлює в цілому стійкість погоди; іноді різкі зниження температури відсутні навіть взимку. Кліматичні умови Ферганській області при системі зрошуваного землеробства сприятливі для культивування бавовнику та інших теплолюбних культур.

Географія[ред.ред. код]

На південь від міста, в долині Шахімардансая, на північному схилі Алайського хребта знаходиться гірськокліматичного курорту «Хамзаабад». Клімат тут м'який, повітря чисте, цілюще, особливо у берегів річки. Мальовничі й околиці Хамзаабада. Нагору по долині Коксу знаходиться Синє озеро, що приваблює туристів.

Ферганською долиною, або Фергані називають міжгірську улоговину у верхній течії Сирдар'ї і її витоків, оточену гірськими системами Паміро-Алая і Тянь-Шаню. Ферганська долина виділяється великою кількістю і різноманітністю природних багатств, тому в народі її називають перлиною Узбекистану. На території Ферганської долини до наших днів збереглися численні пам'ятники минулого, руїни древніх міст, фортець, замків.

У передгір'ях Алайського хребта в центрі долини Алтиариксая, потопаючи в зелені садів і виноградників, розкинулося селище Чіміон, відоме своїми цілющими мінеральними джерелами. Бальнеологічний санаторій «Чіміон» — найбільша здравниця в Середній Азії.

Рельєф[ред.ред. код]

Рельєф території Ферганської області являє собою рівнину, яка підвищується із заходу на схід від 360 до 500 м, а також з півночі на південь від лінії Коканд — Маргілан у напрямку до Алайському хребту до 576 м в районі міста Фергани і 700—1200 м — у смузі передгір'їв. Північна частина Ферганської області зайнята каракалпацькою і Яз'яванскою степовими землями Центральної Фергани. Вона покрита пісками, що чергуються з солончаками. На південь від залізниці Ташкент-Андижан зустрічаються бархани. Землі Центральної Фергани (Каракалпацький степ) на півдні облямований смугою великих конусів виносу річок, поточних з Алайського хребта (Ісфайрамсай, Сох, Ісфара). Конуси складаються з супіщаних, суглинних і глинистих відкладень. Рівнинну частину області на півдні обмежує смуга адирів висотою 1000—1200 м, розчленованих глибокими долинами річок. За смугою адирів йдуть порізані ярами й ущелинами передгір'я Алайського хребта, між ними розташовані поздовжні долини. У Ферганській області є родовища міді на лівобережжі Сирдар'ї, на території Кіровського району, нафти (Чіміон), сірки (Шорс), мінеральні джерела (в районі Алтиарика). Область багата різноманітними природними ресурсами. Тут є великі родовища кварцу, поклади золота, срібла, алюмінію, міді, заліза, вольфраму, урану, молібдену, граніту, вугілля, мармуру, розвідані великі запаси нафти і газу.

Водні ресурси[ред.ред. код]

Ферганська область володіє значними водними ресурсами. Тут, протікають Сирдар'я і дрібні річки — Ісфара, Сох, Шахімардансай і Ісфайрамсай, що стікають з Алайського хребта і не доходять до Сирдар'ї. Річки багатоводні, мають зручні для поливу полів режими стоку. Максимальні витрати води припадають на літні місяці. Річка Нарин дає початок Великому Ферганському, Південному Ферганському, а також Великому Андижанському каналам, багатьом іншим великим іригаційним магістралям, які проходять по території області. Хоча основна маса води припадає на Сирдар'ю, витрата її вологи з березня по вересень становить 47% річного стоку. Русло Сирдар'ї розташоване значно нижче рівня Ферганської області, внаслідок чого вивід річки зрошувальних каналів вкрай утруднений. Тому в останні роки на узбережжі Сирдар'ї побудовані Фрунзенська і Абдусаматська насосні станції, що забезпечують водою поля Фрунзенського та інших районів. Всі названі річки, за винятком Соха, льодово-снігового живлення з двома максимумами витрат. Сох — переважно льодовикового живлення. Найбільша кількість води ці ріки несуть під час танення льодовиків — у липні та серпні. Великий стік води буває з березня по вересень — 59% на рік. У Ферганській області переважають сіроземні і лучно-болотні грунти. Адири зайняті переважно світлими і типовими сіроземами. На терасах Сирдар'ї — алювіально-лучні грунти. Вони відрізняються великим вмістом мінеральних поживних речовин і за умови зрошення володіють високою природною родючістю. Зустрічаються солончаки.

Рослинність[ред.ред. код]

Рослинність в області дуже різноманітна і багата. У північній частині розвинені солончакові луки, або сази (в районі Сирдар'ї), і ажрекові луки, на солончаках Центральної Фергани — переважно різні солянки. Значна частина земель зайнята культурної рослинністю, головним чином бавовник. В оазисах найпоширеніші пірамідальна тополя, тут, карагач, джида, верба, волоський горіх, абрикос, яблуня, груша, персик, гранат, інжир, айва, вишня, виноград, слива, мигдаль. Ростуть також біла акація, тюльпанове дерево, маклюри, айлант і багато інших. Добре ростуть чинари в східній частині області (м. Фергана та її околиці). По долинах річок розташовуються листяні і арчові ліси, що оберігають гірські схили від ерозійних процесів і мають господарське значення.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Тваринний світ різноманітний і багатий. Зі ссавців у тугаях Сирдар'ї зустрічаються кабан, в смузі адиров і передгір'ях Алайського хребта нерідкі вовк, лисиця, борсук, дикобраз, в оазисах — вухатий їжак, летючі миші. З птахів тут звичайні горобці, рожевий шпак, голуби, особливо горлиці, Шурка, ластівки, перепел, одуд, зозуля, ворона, соловей та інші. У передгір'ях на кам'янистих осип — кам'яна куріпка (кеклика) і жайворонки. З хижих нерідкі орли і грифи. На берегах водойм багато видів качок, куликів та іншої водоплавної дичини. З плазунів — звичайні черепахи, численні ящірки; з павукоподібних — фаланги, скорпіони, тарантули; з риб — маринка, вусань, сом, дрібні сазани.

Демографія[ред.ред. код]

Ферганська область відноситься до числа найбільш густонаселених регіонів Узбекистану. Область займає 1,6% території республіки, але тут проживає 11,4% її населення. Чисельність постійного населення області в 2006 збільшилася на 1,4 відсотка по відношенню до 2005, склавши 3003 тис. чол. Народжуваність на 1000 чол в 2006 році склала 20,5 осіб, по відношенню до 20,1 людини на кожні 1000 чоловік у 2005 році. Біля 71% населення проживає в сільській місцевості. Розміщення населення тісно пов'язане з географією іригаційної мережі області, основних шляхів сполучення. Для Ферганської області характерні великі населені пункти.

В області проживають представники понад ста національностей. У більшості районів частка узбеків у загальній чисельності сільського населення становить 50%, і лише в містах на їх частку припадає 35 — 40%. У цілому в складі населення Ферганській області узбеки становлять 1200,0 тис., киргизи — 460,3, таджики — 420,9, росіяни — 265,2, татари — 16,6, українці — 5,8, азербайджанці — 1,7, вірмени — 2,2, євреї-1,5 , корейці — 5,6, німці-0, 01 і інші нації-23, 6. (Дані за 2006 рік)

Розміщення населення тісно пов'язане з географією іригаційної мережі області, основних шляхів сполучення. Для Ферганській області характерні великі населені пункти (…) "