Фердинанд III (король Кастилії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фердинанд III
Fernando III
San Fernando. Bartolomé Esteban Murillo. Catedral de Sevilla.jpg
Король Кастилії
Початок правління: 1217
Кінець правління: 1252
Інші титули: король Леону
Попередник: Беренгарія I
Наступник: Альфонс X
Дата народження: 5 серпня 1199(1199-08-05)
Місце народження: Монастир Вальпараїсо
Дата смерті: 30 травня 1252(1252-05-30) (52 роки)
Місце смерті: Севілья
Дружина: Єлизавета Гогенштауфен
Жана де Понтьє
Діти: 11 синів та 4 доньки
Династія: Бургундська династія
Батько: Альфонсо IX, король Леону
Мати: Беренгарія I

Фердинанд III Святий (*5 серпня 1199 — †30 травня 1252) — король Кастилії у 12171252 роках та король Леону в 12301252 роках, визначний політичний та військовий діяч.

Життєпис[ред.ред. код]

Король Кастилії[ред.ред. код]

Герб Кастилії часів Фердинанда III

Походив з Бургундської династії. Син Альфонсо IX, короля Леону та Беренгарії Кастильської. Про його дитинства мало відомостей. Вже у 1204 році папа римський Іннокентій III визнав шлюб батьків недійснив внаслідок близьких кровних зв'язків. Після цього виховувався при дворі свого діда Альфонсо VIII, короля Кастилії. Це виховання тривала до 1217 року, коли помер брат Беренгарії король Енріке I. Мати Фердинанда оголосили королевою Беренгарєю I. Втім через місяць вона зреклася свого титулу на користь сина. 2 липня 1217 року у місті Нахера Фердинанда III було короновано.

Із самого початку володарювання стикнувся із повстанням на чолі могутнього кастильського роду Лара. Втім, за допомоги королівства Леонського, зміг розбити супротивників. Після зміцнення свого становища всередині Кастилії Фердинанд III звернув увагу на продовження Реконкісти. Використавши розбрід серед володарів Андалусії у 1225–1227 роках захопив важливі фортеці Андухар та Мартос.

Король Леону[ред.ред. код]

У 1230 році помирає Альфонсо IX, король Леону. Фердинанд III став домагатися отримання цієї корони. Втім, згідно з волею померлого короля, новими володарками Леону повинні були стати доньки від шлюбу із Терезою Португальською — Санча й Дульча. Конфлікт вдалося залогодити завдяки втручанню Беренгарії Кастильською. Того ж року (11 грудня) було укладено угоду у місті Самора, за якою Фердинанд отримував королівство Леон, а Санча й Дульча — земельні та грошові компенсації. Відтоді Кастилія та Леон стають єдиним державним утворенням.

Військові походи[ред.ред. код]

Посиливши свою економічну та військову міць, Фердинанд III розпочав численні походи проти мусульманських володарів. У 1231 році він захопив місто Касорла, 1233 році — Убеда, у 1236 році несподіваною атакою місто Кордова, у 1238 році — міста Ньєбла та Уельва, у 1240 році — міста Лусена та Есіха. У 1241 році кастильсько-леонські сили розбили володаря Мурсії, змусивши його спочатку визнати себе васалом, а згодом (у 1243 році) передати своє володіння Альфонсо, сину Фердинанда III. Того ж року було захоплено місто Оріуела. У 1244 році до Фердинанд III приєднав до своїх володінь області та міста Архона, Мула та Лорка. Згодом Картахену у 1245 році, Хаен у 1246 році, Аліканте у 1248 році.

У 1248 році розпочав війну проти тайфи Севілья. Облога цього міста тривала 15 місяців. Севілья впала лише після того як було побудовано у Галії флот, який на чолі із Рамоном де Боніфазом піднявся річкою Гвадалквівір, заблокувавши її з усіх боків. Цього ж року було захоплено Медіну-Сідонію та Аркос-де-ла-Фронтеру.

Слід за цим змусив емірати Гранада та Альгарве визнати себе васалами. таким чином, було фактично відновлення панування християнских володарів на Піренейському півострові.

Після цих звитяг Фердинанд III став планувати великий похід до Північної Африки, але не зміг реалізувати свій задум.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Приєднавши великі землі, Фердинанд III з одного боку мав намір закріпитися там, з іншого розширити коло своїх прихильників. Тому надав значні земельні маєтки багатьом шляхтичам, знаті та церкві, утворивши нових магнатів. При цьому намагався не тиснути на мусульман та юдеїв, особливо в Андалусії. У 1240-х роках розпочато роботу з кодифікації права Леону, Кастилії та Галісії. Для початку 1241 року при підтримці короля видано кодекс кастильських законів — Liber Iudiciorum

Водночас намагався тісніше з'єднати всі свої володіння між собою — Кастилію, Леон, Астурію та Галісію. Для цього запроваджував у широше користування кастильську мову, яка повинна була стати опорою об'єднання. Для цього сприяв розвитку музики й літературної кастильської мови.

У 1243 році своїм наказом відновив університет у місті Саламанка. Сприяв розвитку знань, підтримував освітніх людей, вчених. Водночас запрошував до свого королівства ордени бенедиктинців, цистерціанців, францисканців, домініканців.

За його часів відбувається розбудова міст, з'являються нові собори, зокрема у Бургосі та Севільї.

Помер Фердинанд III 30 травня 1252 року у Севільї. 1671 року його канонізовано.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина — Єлизавета (1203–1235), донька Філіпа Гогенштауфена, короля Німеччини

Діти:

  • Альфонс (1221–1284), король Кастилії і Леона з 1252 до 1284 року
  • Фадріке (1224–1277)
  • Фердинанд (1225–1248)
  • Елеонора (1226–1227)
  • Беренгарія (1228–1279), черниця
  • Енріке (1230–1303), сенатор Риму
  • Філіпп (1231–1274), архієпископ Севільї.
  • Санчо (1233–1261), архієпископ Толедо та Севільї
  • Мануел (1234–1283)
  • Марія (1235–1235)

2. Дружина — Жана (1220–1279), донька Симона Дамартіна, графа Понтьє

Діти:

  • Фердинанд (1239–1260), граф де Омаль
  • Елеонора (1240–1290), дружина Едуарда I, короля Англії
  • Луїс (1243–1269), володар м.Марчена
  • Хімено (1244)
  • Хуан (1245)

Джерела[ред.ред. код]

  • Ludwig Vones: Ferdinand III. ‘el Santo’. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 4, Artemis & Winkler, München/Zürich 1989, ISBN 3-7608-8904-2, Sp. 359–360.
  • González Jiménez, Manuel: Fernando III el Santo: el rey que marcó el destino de España. Fundación José Manuel Lara 2006, ISBN 84-96556-38-7
  • Conrad, Philippe, Histoire de la Reconquista, Paris, PUF, 1998.