Фердинанд VII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Король Іспанії Фердинанд VII

Фердинанд VII (* 14 жовтня 1784 — †29 вересня 1833) — король Іспанії з 19 березня 1808 року по 6 травня 1808 року, вдруге з 8 грудня 1813 року по 29 вересня 1833 року. Походив з династії Бурбонів. Правив після зречення свого батька Карла IV (перший раз) та після вигнання Жозефа Бонапарта (другий раз).

Принц Астурійський[ред.ред. код]

До того, як Фердинанд посів королівський трон у 1808 році, значну частину свого життя він провів у протистоянні з фаворитом свого батька Карла IV Мануелем де Годоєм. Негативні особисті якості, а саме, слабкодухість, недостатня рішучість, недовіра до оточуючих, стали причиною того, що низка заговорів проти Годоя закінчилася невдало. До того ж, Фердинанд з переляку видав усіх своїх спільників.

Прискорило падіння Годоя та передачу влади від Карла IV до Фердинанда зовнішній чинник — дії Наполеона Бонапарта. У 1807 році французи окупували Португалію (згідно з Фонтенблоською угодою 1807 року), яка до того з 1801 року належала до Іспанії. 19 березня 1808 Фердинанд став королем.

Правління[ред.ред. код]

Перше володарування Фердинанда VII було короткостроковим. Зречення Карла IV для Наполеона було несподіванкою Він мав свій план з контролю Іспанії — змінити династію Бурбонів на Бонапартів. Вже 23 березня Й.Мюрат зайняв Мадрид. Бонапарт запросив Фердинанда VII у Францію 20 квітня Наполеон став вимагати зречення Фердинанда на користь Карла IV, чого в підсумку і досяг 6 травня. Але Карл IV ще напередодні — 5 травня — зрікся на користь Бонапартів.

Після поразки Наполеона під Лейпцигом у 1813 році політика Франції щодо іспанських Бурбонів змінилася. 11 грудня 1813 року у Валансе укладено угоду, згідно з якою королем Іспанії визнавався Фердинанд VII. З 1814 по 1820 влада Фердинанд VII була абсолютною, і не стримувалася парламентом. Ці роки не були спокійними. Все більше зростало незадоволення. Щорічно відбувалися виступи військових проти уряду, так званні пронунсіаменто. Першим таким був виступ полковника Рієго 1 січня 1820 року. Була відродженна Конституція.

Революційні події 1820—1822 років викликали занепокоєння країн Священного союзу. Фердинанд запросив підтримку іззовні. У 1823 році французькі війська відновили владу Фердинанда VII. ліберальні свободи було ліквідовано. Фердинанд розпустив армію, щоб замінити її на нову. Але протистояння продовжувалося. Тепер критика йшла не тільки від лібералів, а й від незадоволенних прихильників короля.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина Марія Антонія Бурбон-Сицилійська (1784—1806)

2. Ізабела Браганса (1792—1818)

3. Марія Йосефа Амалія Саксонська (1803—1819)

4. Марія-Крістіна Бурбон-Сицілійська (1806—1878)

Діти: