Ференцевич Юрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ференцевич Юрій
Ференцевич Юрій.jpg
Народився 6 січня 1926(1926-01-06)
Львів
Помер 14 лютого 2011(2011-02-14) (85 років)
Нью-Йорк
Громадянство Польща ПольщаТретій РейхСША США
Національність українець
Партія підстаршина
Нагороди
Орден Вічного Вогню в золоті
Орден Святого Юрія в золоті
Орден Святого Юрія в бронзі

Ференцевич Юрій (* 6 січня 1926, Львів — 14 лютого 2011, Нью-Йорк) — багатолітній Пластун (псевдо «Цюха»), член куреня «Ватага Бурлаків», ветеран першої української дивізії Української Національної Армії «Галичина». Нагороджений пластовими орденами святого Юрія в бронзі, сріблі і золоті, орденом Вічного Вогню в золоті, Грамотою Заслуги і відзнакою 50-ліття Пласту в США, комбатантськими відзнаками учасника боїв під Бродами, медаля Архистратига Михаїла, медалі 50- і 60-ліття Дивізії «Галичина», «За заслуги», Відзнакою 60-ліття боїв під Бродами.

Здобув незакінчену вищу освіту по професії «електричний дизайнер».

Член підпільного Пласту у Львові з 1942 року, один з організаторів куреня «Передові».

З липня 1943 — в рядах дивізії «Галичина», підстаршина, учасник боїв у «Бродівському котлі».

Після закінчення війни перебував в полоні у Італії. 1947 року після звільнення в Мюнхені вступає до куреня «Бурлаків».

На еміґрації, спочатку в Німеччині, згодом в США.

В еміграції друг присвятив себе громадській праці, обіймав керівні посади в Пласті, був в складі проводів різних таборів до останніх років свого життя.

Був таборовим референтом управи Пластової Оселі «Вовча Тропа» (Іст-Чатем).

1968 року займався похоронами доктора Тисовського у Відні.

Брав участь в Крайових пластових з'їздах у США, також в Канаді, в усіх Зборах КУПО (окрім двох останніх в Україні).

У «Ватазі Бурлаків» 30 років був скарбником, займався підготовкою та проведеням лещетарських таборів Whiteface, Killington, West Mountain, Gore Mountain.

Був членом Станиці Братства колишніх вояків 1 УД УНА в Нью-Йорку, скарбником та в складі Крайової Управи Братства 1 УД УНА в США та Головної Управи.

Протягом 1974–1988 років — голова дирекції кредитової кооперативи в Джерзі Ситі, Нью-Джерзі.

Від 1992 року — як зв'язковий з Галицьким Братством колишніх вояків Дивізії «Галичина».

Жертводавець пластових осель «Сокіл» та «Чота Крилатих» в Україні.

Голова управи Братства охорони воєнних могил «Броди-Лев».

Неодноразово був спостерігачем від української діаспори (Український Конгресовий Комітет Америки) на виборах Президента України та Верховної Ради України.

Координував проекти щодо вшанування пам'яті побратимів-вояків Дивізії «Галичина», з 1992 року щорічно відвідував Львів, востаннє був в Україні влітку 2010 року.

Результатами його праці є:

Написав автобіографічну книгу «Ватаги Бурлаків».

На доручення громадськості займався:

  • перенесенням тлінних останків Олександра Тисовського, його дружини і сина з цвинтаря у Відні на Личаківський цвинтар у Львові — 2001,
  • праху Президента ЗУНР Євгена Петрушевича та Міністра військових справ ЗУНР Дмитра Вітовського — 2002.

Був жонатий з Христиною Волицькою, подружжя виховало сина та дочку.

Джерела[ред.ред. код]