Ферморит
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Ферморит | |
|---|---|
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[1] |
| Просторова група | кристалографічна група 11d[1] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Льюїс Лі Ферморd |
Ферморит (англ. fermorite; нім. Fermorit m) — мінерал, флуорапатит.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Названий за прізвищем британського геолога Л. Л. Фермора (G.T.Prior, G.F.H.Smith, 1910).
Синоніми: апатит стронціїсто-арсенистий, стронцій-арсенапатит.
Загальний опис[ред. | ред. код]
- 1. За К.Фреєм, Ґ.Штрюбелем, З. Х. Ціммером: (Ca, Sr)5(AsO4, PO4)3(F, OH).
- 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): (Ca, Sr)5(AsO4,PO4)3(OH).
Містить 9,93 % SrO, 25,23 % As2O5.
Сингонія гексагональна. Призматичний вид. Ізоструктурний з апатитом. Утворює щільні зернисті аґреґати. Густина 3,52. Тв. 5,0. Колір біло-рожевий до білого. Блиск жирний.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Зустрічається у вигляді прожилок у марганцевих рудах. Знахідки: родовище Сітапар, Індія.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ферморит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ферморит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
