Феродо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Автомобільний диск зчеплення з приклепаними кільцевими накладками
Гальмівні колодки з приклеєними накладками
Гальмівні накладки (барабанний механізм)

Феродо (англ. Ferodo) — назва фрикційного термостійкого композитного матеріалу на основі азбестових волокон і фенолформальдегідної смоли. Є зареєстрованим товарним знаком Federal-Mogul Corporation, однак у ряді радянських джерел і в українській розмовній мові часто використовується як власне ім'я.

Опис[ред.ред. код]

Матеріал являє собою жорсткі шорсткі пластини кольору від коричневого до темно-сірого, де проглядається волокниста або дрібнозерниста структура. До складу входить термостійкий наповнювач і термореактивна органічна зв'язувальна, додатково можуть вводитися армуючі волокна (органічні, мінеральні, сталеві), абразивні добавки та речовини, що підвищують коефіцієнт тертя. Зберігає працездатність при температурі поверхні тертя до декількох сотень градусів Цельсія.

Застосування[ред.ред. код]

Термостійкі композити даного типу застосовуються в високонавантажених фрикційних вузлах — гальмах і муфтах зчеплення транспортних засобів, верстатного та підйомного устаткування тощо Як правило, другим елементом пари, що треться є сталь або чавун. Збереження ефективності при високій температурі поверхонь тертя пояснюється тим, що в роботі при частковому вигорянні органічного сполучного на нагрітій поверхні утворюється щільний шар з неорганічних наповнювача, абразиву і фрикційних добавок, скріплений продуктами коксування органіки, сам по собі досить крихкий, але стійкий до стирання і перешкоджає подальшому перегріву тіла накладки. Неробоча ж поверхня накладки, як правило, щільно прилегла до металевої основи, добре охолоджується і залишається в необхідній мірі пружною і міцною аж до повного зносу деталі. Абразивні добавки в матеріал служать для збереження деякої шорсткості металевого елемента пари, що треться (до відомих меж підвищує тертя, не сильно впливаючи на знос) і очищення його від забруднень і продуктів розкладання органіки колодки.

До поверхні опорної деталі фрикційного механізму (колодки, диска) накладку спочатку приклепують потайними заклепками в багатьох точках, але в середині XX століття для з'єднання композитів з металом були розроблені досить термостійкі і міцні клеї, знову-таки на основі термореактивних смол.

Історія[ред.ред. код]

У 1897 році англієць Герберт Фруд (Herbert Frood) почав пошуки нового за складом і властивостями фрикційного матеріалу. Основною сировиною спочатку було бавовняне волокно — як в текстоліті, але в підсумку воно поступилося місцем набагато більш термостійкому азбесту. У 1920-ті роки компанія Фруда, названа Ferodo, ltd., Контролювала вже помітну частину профільного ринку Великобританії.

На початку XX століття подібні матеріали поступово витіснили з фрикційних вузлів шкіру і дерево, які повсюдно використовувалися спочатку і не давали збільшувати температури і енергопоглинання у фрикціонах і гальмах. Така заміна дозволила створити ефективні пристрої для автомобілів, літаків які стрімко розвивалися і значно вдосконалити багато промислових механізмів. Власне торгова марка «Ferodo» існує досі — серед багатьох інших виробників матеріалів з аналогічними властивостями. Канцерогенний азбест і токсичний фенолформальдегід поступово забороняються до застосування в більшості країн і замінюються іншими аналогічними компонентами.

Посилання[ред.ред. код]


Матеріал Це незавершена стаття про матеріал.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.