Ферро Карріль Оесте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ферро Каріль Оесте
logo
Повна назва Club Ferro Carril Oeste
Прізвисько El Verdolaga («портулак»)
Коротка назва Ферро
Рік заснування 1904
Місто Буенос-Айрес, Аргентина
Стадіон «Архітектор Рікардо Етчеверрі»
Вміщує 24 442
Ліга Прімера B Насьональ
2012
Домашня
Виїзна


«Архітектор Рікардо Етчеверрі» (2010)

«Фе́рро Каррі́ль Ое́сте» (ісп. Club Ferro Carril Oeste) — аргентинський спортивний клуб. Заснований 28 липня 1904 року у передмісті Буенос-Айреса працівниками англійської компанії «Західна залізниця Буенос-Айреса» (англ. «Buenos Aires Western Railway Co. Ltd.»).

Історія[ред.ред. код]

Перша назва команди «Атлетичний клуб Західної залізниці Буенос-Айреса» (ісп. Club Atlético del Ferrocarril Oeste de Buenos Aires). У 1938 клуб вийшов зі складу залізничної компанії і змінив назву на сучасну. В 1912 «Ферро Карріль Оесте» виграє чемпіонат другого дивізіону і наступного року з 12-го місця дебютує в чемпіонаті Асоціації аргентинського футболу. [1] Найкраще досягнення в епоху аматорського футболу - 4-е місце у чемпіонаті 1927 року. Бере участь у першому чемпіонаті Аргентини серед професіоналів - 10-е місце. В 30-ті роки за клуб виступав один з найкращих бомбардирів аргентинського футболу Хайме Сарланга. Здебільшого команда посідає місця у нижній частині турнірної таблиці, декілька разів вибуває до нижчого дивізіону, але через два-три роки знову повертається до еліти. Так продовжується до кінця 70-х років.

«Феррокаріл Оесте» — чемпіон другого дивізіону 1958

Наступні десять років - найкращі в історії клуба. Тренеру Карлосу Тімотео Грігуолю вдалося з маловідомих гравців скласти потужну команду, яка боролася на рівних з грандами аргентинського футболу та брала участь в латиноамериканських кубках. Найкращими футболістами того складу були: воротар Карлос Барісіо, захисники Оскар Гарре і Ектор Купер, гравець середини поля Джеронімо Саккарді та нападник Альберто Марсіко. Перший успіх прийшов в 1981 році, «Ферро Карріль Оесте» займає другі місця в обох чемпіонатах Аргентини. У Метрополітано на одне очко більше набрала «Бока Хуніорс», на чолі з легендарним Дієго Марадоною. У цьому турнірі Карлос Барісіо встановив рекорд Аргентини для голкіперів («суха серія»), на протязі 1075 хвилин він не пропустив жодного гола у власні ворота. На першому етапі Насьоналя-81 двічі перемагає «Рівер Плейт» і займає перше місце в групі. Потім проходить «Хімнасію» (Ла-Плата) та свого принципового суперника «Велес Сарсфілд». У фіналі знову зустрічається з «Рівер Плейтом», але у вирішальних матчах сильнішим виявився суперник. В 16-ти матчах групового етапу національного чемпіоната 1982 команда здобуває 13 перемог і на шість очок випереджає «Уніон» (Санта-Фе) та «Індепендьєнте». В 1/4 та в півфіналі «Ферро» отримує перемоги над «Індепендьєнте Рівадавія» та «Тальєрес» (Кордова). Перший фінальний матч на полі «Кільмеса» закінчився нульовою нічиєю. Вдома, в присутності 21000 глядачів, «Ферро Карріль Оесте» перемагає 2:0, здобуває чемпіонський титул та путівку до Кубка Лібертадорес. Форвард клубу Мігель Хуарес з 22 забитими м'ячами стає найрезультативнішим гравцем чемпіонату. Наступного року посідає третє місце в чемпіонаті метрополії. До останього матчу групового етапу Кубка Лібертадорес-1983 мала вагомі шанси на перемогу в групі. Але прикра домашня поразка від «Естудіантеса» залишила команду за бортом турніру. В фіналі Насьоналя-84 дві перемоги над «Рівер Плейтом» 3:0 та 1:0. В Метрополітано-84 «Ферро» лише на одне очко поступається «Аргентинос Хуніорс» і займає друге місце. В цьому році Альберто Марсіко визнається найкращим футболістом Аргентини. В Кубку Лібертадорес-1985 команда набирає однакову кількість очок з «Аргентинос Хуніорс» і за існуючим регламентом призначається додатковий матч, в якому «Ферро Карріль Оесте» зазнає поразки.

В 1986 році захисник команди Оскар Гарре у складі збірної Аргентини стає чемпіоном світу. Найкраще досягнення клубу у 90-х роках - 4-е місце в 1992А. В сезоні 1999/00 «Ферро Карріль Оесте» посідає останнє місце і вибуває до другого дивізіону, де грає і зараз.

Досягнення[ред.ред. код]

Найвідоміші гравці[ред.ред. код]

Статистика[ред.ред. код]

Кубок Лібертадорес (1983, 1985)[ред.ред. код]

Матчі Перемоги Нічиї Поразки Різниця м'ячів Очки
13 6 2 5 14 — 13 14

Аматорський чемпіонат Аргентини (1913-1918, 1920-1930)[ред.ред. код]

Матчі Перемоги Нічиї Поразки Різниця м'ячів Очки
440 133 98 209 521 — 701 364

Чемпіонат Аргентини
(1931-1946, 1949-1957, 1959-1962, 1964-1968, 1971-1977М, 1978Н-2000)
[ред.ред. код]

Матчі Перемоги Нічиї Поразки Різниця м'ячів Очки
2308 708 727 873 2996 — 3509 2199

Примітки[ред.ред. код]

  1. В 1912-1914 роках у Аргентині існувало дві ліги і кожна виявляла свого чемпіона країни. [1]

Посилання[ред.ред. код]