Ферсман Олександр Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Євгенович Ферсман

Олександр Євгенович Ферсман (27 жовтня (8 листопада) 1883(18831108), Санкт-Петербург — 20 травня 1945, Сочі) — радянський геохімік і мінералог, один з основоположників геохімії. Дійсний член, віце-президент (1926–1929) Академії наук СРСР.

Біографія[ред.ред. код]

Олександр Євгенович Ферсман народився у Санкт-Петербурзі. Закінчив гімназію в 1901 р.

Поступив у Новоросійський університет, потім перевівся у Московський університет. Учень В. І. Вернадського — згодом першого Президента Академії наук України. Перші кроки у мінералогії О.Ферсман здійснив у Криму, біля Сімферополя, у лабораторії свого дядька А. Е. Кесслера. Тут ще раніше серед багатої кримської природи він виростав у дитинстві. У юнацтві здійснив багато походів по Криму.

У 1905 р. під керівництвом В. І. Вернадського студент Московського університету О. Ферсман публікує свою першу наукову працю присвячену мінералам Криму.

Аспірантуру Ферсман проходив у Німеччині, під керівництвом В. М. Гольдшміта, де досліджував кристали алмазу.

Результатом роботи стала його добре ілюстрована монографія «Алмаз». Пізніше не покидає цю тематику досліджень.

У 1912 р. Олександр Євгенович Ферсман стає професором Московського університету, де читав курс геохімії. У цей період продовжує вивчати кримські мінерали, зокрема соляні озера.

У 19171945 рр. — директор Мінералогічного музею академії. У 1920 р. ініціював створення Ільменського заповідника. Відкрив Мончегорське мідно-нікелеве родовище, Хібінське родовище апатиту, родовища сірки в Середній Азії та інші.

Академик Петербурзької академії наук з 1912, академік АН СРСР з 1919). В 1926–1929 рр. віце-президент АН СРСР.

В роки Другої світової війни — голова комісії по геолого-географічному обслуговуванню Радянської армії.

Нагороди і премії[ред.ред. код]

На його честь названі мінерали ферсміт та ферсманіт, одна з вулиць Москви.

У Криму поблизу Сімферополя є селище Ферсманове.

Твори[ред.ред. код]

Автор фундаментальних праць:

Крім того, близько 1500 статей з кристалографії, мінералогії, геології, геохімії, географії та ін.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • «Александр Евгеньевич Ферсман. Жизнь и деятельность». — М.: Наука, 1965. — 479 стр.
  • «Неизвестный Ферсман»
  • Бурій В. Пам'ятний фаетон Ферсмана / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 1998. — 26 верес. — С. 2.
  • Те саме // Шевченків край (Звенигородка). — 1997. — 30 серп. — С. 2.

Посилання[ред.ред. код]