Фестивальбар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фестивальбар
Місце проведення Італія
Роки проведення 1964 - 2007
Засновник Вітторіо Сальветті
Дати проведення травень — вересень
Жанри поп
Вебсайт festivalbar.it

Фестивальбар (італ. Festivalbar) — щорічний літній міжнародний пісенний фестиваль, що провадився в Італії з 1964 до 2007 року. Відрізняється від аналогічного конкурсу у Санремо тим, що проводився влітку, був пересувним та участю іноземних артистів. Серед учасників було немало зірок італійської (Лучіо Батисті, Албано Каррізі, Роміна Павер, Умберто Тоцці, Рікардо Фольї, Піно Даніеле, Міа Мартіні, Ерос Рамаццотті, Б'яджо Антоначчі, Фабріціо Моро, Васко Россі, Тиціано Ферро] та світової (Сальватор Адамо, Деміс Русос, Глорія Ґейлор, Depeche Mode, Авріл Лавінь.) естради.

Історія[ред.ред. код]

Шістдесяті та сімдесяті роки[ред.ред. код]

Цей фестиваль народився у 1964 від ідеї телевізійного продюсера та ведучого Вітторіо Сальветті. Передбачалось змагання між піснями, кінцевою метою якого було символічно обрати серед них найбільш приємну та найпоказнішу пісню літнього сезону. Вимірювання симпатій публіки відбувалось через прослуховування, зафіксоване розсіяними по барах усієї Італії музичними апаратами (від цього походить і назва). Механізм був простий: до кожного пристрою був приєднаний лічильник, який фіксував скільки разів обиралася, а отже гралася пісня. Наприкінці літа, сума всіх замовлень визначала переможця. Тому Фестивальбар мав одне фінальне преміювання, у вересні, яке починаючи з 1968 стає телевізійним вечором і транслюється до 1982 на каналі Rai 2. "Історичним" місцем проведення цього фінального вечора була Арена ді Верона . Цій телепередачі завдячує появлення неологізму "gettonare" [жетонувати], який вказує на спосіб виявлення своєї симпатії до пісні або виконавця вкиданням жетону у музичний апарат.

Вісімдесяті роки[ред.ред. код]

З 1983 і у подальшому, з переходом на мережі телекомпанії Mediaset, змагання змінює правила та формат, підкорюючись радше логіці телевізійного слухання та стаючи пересувним шоу, яке продовжується щотижня на новому майданчику Італії Деякі місця ([як стадіон Alpe Adria у Ліньяно-Сабб'ядоро) стають "традиційними", даючи притулок святу декілька років уряд. Механізм вотування теж змінюється: "жетонування" відіграє менш значну ролю,, що спричиняється також поступовим зникненням музичних апаратів з барів у курортних місцевостях та зонах відпочинку Італії. Переможець визначається кількістю появ на радіо та телебаченні і результатами продажів.

Двадцять третій сезон Фестивальбару 1986 позначається новиною у регламенті: з'являється Festivalbar 33' - преміювання найкращого літнього диску на 33 оберти [відповідник сучасного CD).

У ці роки постає полеміка викликана відмовою Міністерства культурних надбань (Ministero dei Beni Culturali) надати дозвіл на проведення фінального гала-концерту на історичній Арені ді Верона. Посилаючись на нормативні заборони, державний орган справді боявся шкоди, яка могла б бути спричинена важливій пам'ятці культури викликаним фестивалем величезним напливом неоднорідної публіки, Під час цього періоду віддалення фінальний вечір також набув пересувного характеру, розгортаючись щороку у різних місцях, але завжди історично і архітектурно у дивовижному обрамленні; тут можна згадати Площу Шахів (Piazza degli Scacchi) у Маростіці або Площу Плебісциту (Piazza del Plebiscito) у Неаполі.

Популярність, якою завжди користувався конкурс, та здобутий ним телевізійний простір [завжди значний], посприяли тому, що Фестивальбар став неминучим літнім місцем зустрічи з артистами.Багато виконавців завдячують своїм подальшим успіхом появі на сцені цього фестивалю, немало з них отримали на ньому спеціальну нагороду нових талантів premio Rivelazione (Премія Відкриття) [наприклад, у 2002 надзвичайно емоційний початківець Тиціано Ферро). Фестиваль бар також приніс фортуну багатьом своїм конферансьє:став важливим трампліном для Фйорелло, який з цієї оказії увійшов у міцну та успішну артистичну спілку з Алессією Маркуцці, та для Амадеуса [обидва спочатку ді-джеї та ведучі музичних програм, але після Фестивальбару стають телеведучими та шоуменами високого ґатунку].

Дев'яності роки[ред.ред. код]

У дев'яності Фестивальбар знову коригує свій хід. Починається традиційно в кінці травня з великого свята відкриття, яке записується в один вечір, але транслюється у двох випусках. Потім продовжується протягом червня та липня у двох-трьох зустрічах на різних італійських майданах. ці вечори, не більше двох поспіль,, транслюються пізніше поділені на уривки для передавання у декількох випусках. Після паузи у серпні, у вересні в етер виходить фінал, який обов'язково записується. Інколи він передається двома частинами, але завжди одним випуском. виконавці співають під фонограму.

Також набирає ваги програма-сателіт Anteprima Festivalbar (Попередній огляд Фестивальбару) (виходить в ефір в різний час як щоденна смуга , або одним щотижневим випуском часто опівночі або об обідню пору). Вона являє собою монтаж різних зйомок за кулісами або під час репетицій, інтерв'ю з артистами та заглиблення в місто, що приймає. Пізніше остання інформація входить до традиційної Картоліни (cartolina укр. картка, листівка) , своєрідного інформаційно–рекламного телеролика, який голосом Вітторіо Сальветті знайомить з містом, що дає притулок відповідному етапові конкурсу; в етер виходить під час трансляції самого етапу.

E ці роки Фестиваль бар часто розділяв сцену з італійським відбором на Європейський Конкурс краси The Look of the Year, що ставив за мету обрати місс, яка б репрезентувала Італію у фіналі, який провадився в кінці літа. На кожному етапі були присутні декілька конкуренток, з яких лише одна проходила тур [перемога часто визначалась через крики та аплодисменти, якими публіка на площі виявляла своє гомінливе схвалення тій чи іншій дівчині], і так до проголошення переможниці, яке зазвичай відбувалося на фінальному святкуванні фестивалю.

У 1998, творець і довгі роки єдиний ведучій Фестивальбару, Вітторіо Сальветті помер після тривалої хвороби. У наступному році його заступив син Андреа.

Двохтисячні роки[ред.ред. код]

З 1998 фінал повертається на Арену ді Верона, чого прагнув Вітторіо Сальветті і чого добився у останньому сезоні, організатором якого він був. У 2002 вперше відкладається спів під фонограму, і всі артисти виступають вживу.

Попри ці улагодження, що їх здавалось доброзичливо зустріла публіка та програму, яка здавалося б стабільно мала втішні рейтинги, фестиваль починає відчувати тягар своїх літ.

Обкочений механізм заплішується у сезоні 2006, коли кількість прослуховувань зменшується, а цікавість публіки слабшає. Продюсери перекладають вину за беззаперечну невдачу на тогорічний Чемпіонат світу з футболу [виграний Італією],трансляція матчів якого неминуче збігається з ефірами фестивалю. "Обмовники" ж націлюють палець на тріо непідготовлених та погано дібраних конферансьє (Mago Forest - Cristina Chiabotto - Ilary Blasi), та проти самої формули шоу, засуджуючи її як старомодну і мало уважну до реальних смаків публіки, натомість орієнтовану на закони маркетингу, а через це керовану фірмами звукозапису, які пропонують власних виконавців.

Сезон 2007 зменшує кількість етапів, зачіпаючи лише два міста - Мілан для початкового шоу, та Катанію, - поза фіналу у Вероні. Щоб продемонструвати хід в ногу з часом, конкурс підключає також інтернет та web, між іншим задля "вимірювання" популярності у публіки.

Відкривається блог на MySpace (http://myspace.com/festivalbarofficial), в якому користувачі можуть безпосередньо вести діалог з командою фестивалю та переглядати контент, що складається з ексклюзивних аудіо та відео (передусім інтерв'ю та зйомки за кулісами). Також започатковується Премія Діджитал [premio Digital], яка присуджується твору, що найчастіше обирався та завантажувався віртуальними мандрівниками; її отримує Tokio Hotel з піснею Monsoon.

Фестивальбар 2008, спочатку оголошений з Тео Маммукарі та Лючіллою Аґості у якості ведучих, не розгорнувся через брак коштів необхідних для реалізації етапів у Падуї та Палермо Тому було вирішено також не проводити заключний етап у Вероні, щоб не спотворити конотацію літньої пересувної події, і сконцентрувати ресурси на організації сезону 2009[1], який однак не відбувся, давши змогу припустити, що фестиваль остаточно закрився. Натепер ідейно його замінив конкурс Wind Music Awards.

2008 є роком, коли Фестивальбар за 44 роки свого існування вперше не з'являється на площах та у телевізійних розкладах.Однак, незважаючи на свою відсутність у якості офіційної програми, була опублікована традиційна збірка [compilation), яка складалась з хітів літа. З2009 compilation також не публікується.

З двохтисячних роківу суботніх нічних розкладах каналу Rete 4 часто з'являються спеціальні програми, підготовлені авторами передачі Ieri e oggi in TV [Вчора та сьогодні на ТБ], під час яких пропонуються монтажі різних сезонів фестивалю вісімдесятих та перших років дев'яностих.

З 12 червня 2011 передача повертається до ефіру у недільний прайм-тайм цифрового каналу Mediaset Extra, з пропозицією фінальних випусків починаючи з Фестивальбару 2000.

Хроніка змін у Фестивальбарі[ред.ред. код]

  • 1964: з'являється Фестивальбар як літній пісенний конкурс, що збирає всі хіти сезону.
  • 1967: Фестивальбар транслюється вперше на телебаченні на другій програмі, сьогодні - Rai 2. Започатковується спеціальна премія Disco Verde [Зелений Диск].
  • 1975: завдяки постійному успіху, яким користується Фестивальбар, вирішується перенести його з Альтоп'яно у Азіаго на Арену діВерона.
  • 1977: перший сезон, який транслюється у кольорі.
  • 1978: конкурс зі слоганом Фестивальбару 15 років. Фестивальбар твого віку; також відкривається доступ поруч з італійськими іноземним артистам
  • 1983: мережа Fininvest, (сьогодні Mediaset) придбаває права на фестиваль, і відтоді конкурс транслюється на каналі Canale 5, виходячі у десяти випусках. Змінюється регламент та формат, оскільки завданням Фестивальбару стає не тільки пропонувати хорошу музику, а й відповідати цілям телекомпанії.
  • 1986: започатковується Festivalbar 33' , секція конкурсу., у якій преміюється диск на 33 оберти (пізніше альбом) року.
  • 1989: після шести сезонів Фестивальбару трансльованих на Canale 5, сезон 1989 переходить на Italia 1.
  • 1998: після тривалої хвороби, у віці 61 року, , помирає історичний патрон Фестивальбару Вітторіо Сальветті, котрий своєю особою репрезентував фестиваль.
  • 1999: кермо конкурсу переходить до сина Вітторіо Сальветті Андреа.
  • 2002: Андреа Сальветті дає нагоду співакам змагатися, виконуючи свої пісні вживу, без фонограми.
  • 2003: завдяки величезному успіху фестивалю, CNN International, записує три спеціальних випуски з Фестивальбару.
  • 2007: започатковується премія Digital за пісню, яку найчастіше завантажили через web.
  • 2008: Андреа Сальветті оголошує, що сезон 2008 не відбудеться через брак економічних ресурсів, які до кінця травня були гарантовані; говорить про паузу лише у рік.
  • 2009: ведуча Марія Де Філіппі припускає намір реанімувати фестиваль, але такі припущення випливають зрепліки Андреа Сальветті про роботу над сезоном 2009[2], який не відбувся.

Сезони, ведучі, режисери та переможці[ред.ред. код]

Рік Премія сингли Премія Альбом Премія Радіо Зелений Диск Італійське відкриття Ведучі Ведучі програми "Anteprima Festivalbar" Режисери
1964 Bobby Solo - Credi a me - - - Віторіо Сальветті - -
1965 Petula Clark - Ciao ciao - - - - Віторіо Сальветті - -
1966 Caterina Caselli - Perdono - - - - Віторіо Сальветті - Grjtzko Mascioni
1967 Rocky Roberts - Stasera mi butto - - Albano - Nel sole - Віторіо Сальветті - Antonio Moretti
1968 Adamo - Affida una lacrima al vento - - Lucio Battisti - Prigioniero del mondo - Віторіо Сальветті - Antonio Moretti
1969 Lucio Battisti - Acqua azzurra, acqua chiara - - Romina Power - Acqua di mare - Віторіо Сальветті - Antonio Moretti
1970 Lucio Battisti - Fiori rosa fiori di pesco - - Christian - Firmamento - Віторіо Сальветті - Francesco Dama
1971 Demis Roussos - We Shall Dance - - - - Віторіо Сальветті - Romolo Siena
1972 Mia Martini - Piccolo uomo - - - - Віторіо Сальветті - Peppo Sacchi
1973 - - Віторіо Сальветті - Eugenio Giacobino
1974 Claudio Baglioni - E tu... - - - - Віторіо Сальветті - Giancarlo Nicotra
1975 - - - - Віторіо Сальветті - Giancarlo Nicotra
1976 Gianni Bella - Non si può morire dentro - - Riccardo Fogli - Mondo Віторіо Сальветті - Fernanda Turvani
1977 Umberto Tozzi - Ti amo - - - Віторіо Сальветті - Fernanda Turvani
1978 - - - Віторіо Сальветті - Fernanda Turvani
1979 Alan Sorrenti - Tu sei l'unica donna per me - - Euro Cristiani - L'amore è quando non c'è più - Віторіо Сальветті - Fernanda Turvani
1980 Miguel Bosè - Olympic Games - - Alex Damiani - Cambierò, cambierai - Віторіо Сальветті - Fernanda Turvani
1981 Rettore - Donatella - - Accademia - Il cavaliere del vento - Віторіо Сальветті - Fernanda Turvani
1982 - - Giuni Russo - Un'estate al mare - Віторіо Сальветті - Fernanda Turvani
1983 Vasco Rossi - Bollicine - - Scialpi - Rocking Rolling - - Mario Bianchi
1984 Gianna Nannini - Fotoromanza - - - - Mario Bianchi
1985 Righeira - L'estate sta finendo - - Baltimora - Tarzan Boy - - Egidio Romio
1986 Tracy Spencer - Run to Me Eros Ramazzotti - Nuovi eroi - - - - Egidio Romio
1987 Spagna - Dance Dance Dance Zucchero - Blue's - Kiki Gaida - Isole Vergini - Egidio Romio
1988 Scialpi e Scarlett - Pregherei Tullio De Piscopo - Bello carico - Ciao Fellini - La mia banda suona il rock - Egidio Romio
1989 Raf - Ti pretendo Edoardo Bennato - Abbi dubbi - Ladri di biciclette - Dr. Jazz e Mr. Funk - Egidio Romio
1990 Francesco Baccini e Ladri di biciclette - Sotto questo sole Eros Ramazzotti - In ogni senso - Ligabue - Balliamo sul mondo - Egidio Romio
1991 Gino Paoli - Quattro amici Marco Masini - Malinconoia - Rosalinda Celentano - Quanti treni - Egidio Romio
1992 Luca Carboni - Mare mare Roberto Vecchioni - Camper - - - Egidio Romio
1993 Raf - Il battito animale 883 - Nord sud ovest est - - - Egidio Romio
1994 Umberto Tozzi - Io muoio di te Miguel Bosè - Sotto il segno di Caino - - - Egidio Romio
1995 883 - Tieni il tempo Zucchero - SpiritoDiVino - - - Egidio Romio
1996 Eros Ramazzotti - Più bella cosa Eros Ramazzotti - Dove c'è musica - - Articolo 31 - Tranqui Funky Egidio Romio
1997 Pino Daniele - Che male c'è Pino Daniele - Dimmi cosa succede sulla terra - - - Elenoire Casalegno Egidio Romio
1998 Vasco Rossi - Io no Vasco Rossi - Canzoni per me - - Sottotono - Dimmi di sbagliato che c'è Egidio Romio
1999 Jovanotti - Un raggio di sole Jovanotti - Lorenzo 1999 - Capo Horn - - Alex Britti - Mi piaci Egidio Romio
2000 Lunapop - Qualcosa di grande Ligabue - Miss Mondo Paola e Chiara - Vamos a bailar (esta vida nueva) - - Egidio Romio
2001 Vasco Rossi - Ti prendo e ti porto via - Raf - Infinito - Valeria Rossi - Tre parole Egidio Romio
2002 Ligabue - Tutti vogliono viaggiare in prima Zucchero - Shake - - Tiziano Ferro - Rosso relativo Marco Maccarini Egidio Romio
2003 Eros Ramazzotti - Un'emozione per sempre Eros Ramazzotti - 9 Neffa - Prima di andare via - Le Vibrazioni - In una notte d'estate Filippo Nardi Egidio Romio
2004 Zucchero - Il grande Baboomba[3] Biagio Antonacci - Convivendo - Parte I - - Luca Dirisio - Calma e sangue freddo Filippo Nardi Egidio Romio
2005 Nek - Lascia che io sia[4] - - - Negramaro - Estate Jessica Polsky Egidio Romio
2006 Ligabue - Happy Hour[5] Gianna Nannini - Grazie - - Zero Assoluto - Sei parte di me Massimiliano Varrese Egidio Romio
2007 Negramaro - Parlami d'amore[6] Biagio Antonacci - Vicky Love Irene Grandi - Bruci la città - - Filippo Nardi Egidio Romio

Примітки[ред.ред. код]

  1. Festivalbar - News - Festivalbar: torniamo nel 2009!
  2. [1]
  3. Сайт Фестивальбару
  4. Сайт Фестивальбару
  5. Сайт Фестивальбару
  6. Сайт Фестивальбару

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Joseph Baroni. Dizionario della Televisione. Raffaello Cortina Editore. ISBN 88-7078-972-1.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]