Фланнері О'Коннор
| Фланнері О'Коннор | |
| Mary Flannery O'Connor | |
 |
|
| При народженні: | Мері Фланнері О'Коннор |
|---|---|
| Дата народження: |
25 березня 1925 |
| Місце народження: |
Саванна, Джорджія |
| Дата смерті: |
3 серпня 1964 |
| Місце смерті: |
Мілледжвіль, Джорджія |
| Громадянство: | США |
| Рід діяльності: | романіст і новеліст |
| Роки активності: | 1946-1962 |
| Напрямок: | модернізм, південна готика |
| Жанр: | роман, новела |
| Magnum opus: | «Мудра кров» |
| Премії: |
Премія О.Генрі (тричі) |
Фла́ннері О'Ко́ннор (англ. Mary Flannery O'Connor) — американська письменниця. Належала, як і Вільям Фолкнер, до літературного напрямку «південної готики».
Зміст |
Біографія [ред.]
Народилася 25 березня 1925 р.
Була єдиною дитиною в сім'ї. Батько помер від вовчанки коли доньці було 16 років. Вона виховувалась матір'ю з якою в неї були скаладні відносини. Згодом коли вона зайнялась письменницькою діяльністю Фланнері зробила свою матір персонажем низки своїх оповідань і новел, де практично в кожному з цих творів вона помирала («Все, що підіймається увись, повинно зійтися воєдино», «Домашній затишок»). Вона закінчила жіночий коледж штату Джорджія (нині університет штату). Спеціалізацією О'Коннор була англійська мова і соціологія. В 1946 році опублікувала перше оповідання «Геранія» (пізніше вона переробила її в новелу «Судний день» — де була збережена основа сюжету, але змінені імена, деталі і деякі персонажі.
В 1949 році письменниця познайомилась і подружилась з подружжям Фітцджеральдів — Робертом і Саллі. Роберт був видатним перекладачем давньогрецької літератури. Подружжя запросило Фланнері жити в їх будинку, вона погодилась і жила у них з 1949 по 1951 рік. У 1951 році у неї діагностують спадкову вовчанку. О'Коннор вирішує повернутись в Мілледжвілль, на ферму, до своєї матері, щоб дожити свої останні роки там. На фермі письменниця вирощувала птахів, особливо їй подобались павичі, про яких вона нерідко згадувала в своїх творах («Переміщена особа»).
Померла 1964 р., коли їй було 39.
Творчість [ред.]
Письменниця успадкувала американську романтичну традицію, що була притаманна Едгару По, Герману Мелвіллу, Натаніелю Гортону. Крім того високо цінувала творчість Миколи Гоголя, яка теж мала на неї вплив. За життя письменниці були опубліковані два її романи — «Мудра кров» (Wise Blood, 1952) та «Царство Небесне силою береться» (The Violent Bear It Away, 1960), а також збірка оповідань «Добру людину знайти нелегко» (A Good Man Is Hard to Find and Other Stories, 1955). Остання збірка оповідань «Все, що підіймається увись, повинно зійтися воєдино» (Everything That Rises Must Converge, 1965) вийшла посмертно. Ще 7 оповідань не ввійшли в збірки, а саме «Свято в Патриджі», «Чого то племена бунтують», «В лісі», «Дика кішка», «Врожай», «Геранія», «Перукар».
Творчість О'Коннор в кінематорафії [ред.]
За мотивами її оповідань («Кульгаві увійдуть перші», «Добру людину знайти нелегко») на Одеській кіностудії створено фільм «Кульгаві увійдуть перші» (1992, авт. сцен, і реж. М.Кац).
