Флорівський монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Свято-Вознесенський Флорівський монастир
Florovsky Monastery.jpg
Вознесенська церква та дзвінниця
Розташування
Київ Україна Україна
вулиця Фролівська, 6/8
Конфесія православ'я
Єпархія Українська православна церква (Московський патріархат)
Тип монастиря Жіночий монастир
Настоятель ігуменія Антонія (Фількіна).
Побудований на честь Флор і Лавр

Фло́рівський монасти́р — найдавніший жіночий монастир Києва. Відомий з XVI ст., знаходиться на Подолі. Обитель первісно названа на честь Святих Флора і Лавра, нині — Свято-Вознесенський Флорівський жіночий монастир. Іноді зустрічається назва «Фролівський» монастир.

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка у грамоті 1566 року короля Польщі Сигізмунда ІІ Августа.
Залишався православним за доби польського панування. Володів землями, зокрема, у XIX ст. — Замковою горою, одна з назв якої тепер — Флорівська гірка.

1710 року був об'єднаний з Вознесенським монастирем (той ліквідували в інтересах будівництва Печерської фортеці, тепер на його місці Мистецький арсенал). Значної перебудови храм зазнавав після пожеж 1718 та 1811 років. Над його відновленням у 1811–1824 рр. працював архітектор Меленський.
До сьогодні зберіглася значна частина монастирських будівель початку XIX ст.

Духовне життя[1][ред.ред. код]

Відомий благодійними та освітніми справами наприкінці XIX ст (діяли школа та лікарня для незаможних).

У XVII–XVIII ст. ігуменями монастиря ставали княжна Катерина Милославська, графиня Апраксіна, княгиня Шаховська. Його послушницею була княгиня Наталія Долгорукова.

Ігуменя Флорівського монастиря Смарагда, написала відому серед православних вірян книгу «Благоговейные христианские размышления».

У Флорівському монастирі прийняла постриг Олександра Мельгунова, засновниця Серафимо-Дивіївського монастиря.

Службу Божу відправляє священство УПЦ МП.

Адреса: вул. Фролівська, 6/8.
Святиня на Вікімапі.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]